Моє дитинство
Інколи в нашому житті щось змінюється. Ми мріємо, замислюємося на тому чи іншому питанні, впадаємо в дитинство. І одного разу перед твоїми очима встає картина твого дитинства. А коли можна згадати про нього тільки коли є вільна година? Ось і мені спало на думку це на час карантину. В тебе з’являється час, коли ти можеш […]
Моє та твоє життя
Коли ти молода людина то ніколи не замислюєшся над своїм життям. Радієш кожного дня, робиш що заманеться. І ось одного разу починаєш замислюватися. А що насправді варте наше життя? Молода людина живе та порхає по життю наче пташка. Вона все бачить в рожевих кольорах. А ще коли доля їй посміхається, то взагалі навіть не уявляє […]
Меня влекло неизведанное
В детстве я рос непослушным и не сдержанным мальчуганом, каждый день искал и, конечно же, находил приключения на свою буйную голову. Не было ни одной стройки или опасного места, где я не побывал. Родители, дед, бабка, соседи, каждый день искали меня и находили то полностью грязного, то мокрого с ног до головы, а то и […]
Моя історія №1
Яскраве полуденне сонце сліпить очі відбиваючись від темного полотна води, день котиться за обід, а я йду по гострому камінню своєрідного пляжу і липень огортає моє засмагле тіло гарячим подихом. Зараз, здається що, у тринадцять років навіть дихати було в насолоду, тим паче дихати невпинним вітром, що проноситься стрімкими схилами величезного затопленого кар’єру з видобутку […]
Колись… коли дерева були великими…
Колись… коли дерева були великими… Здається так починаються всі цікаві історії або казочки. Хоча ні, казочки це: “Жила-була в одному великому, інстустріальному місті…“. О! Хай так буде! Мені так подобається! Так ось, в одному сучасному містечку, що розташувалося на краю міста Кривий Ріг і влада все не могла второпати, так це окреме містечко чи все-таки […]
«Той, про кого складатимуть пісні» або «Кодекс честі – неписаний закон війни»
Сиво-чорне небо зливалося із землею, барикади мішків з піском слугували сучасною фортецею. Він стояв на даху будівлі трансформаторної підстанції і вдивлявся в далечінь, ретельно прислухаючись до найменших звуків. Спокою не давало погане передчуття: зараз щось відбуватиметься… Із-за небокраю, звідки зазвичай виходить сонце, сповіщаючи про нове життя, повільно їхали два важкі автомобілі з вимкненими фарами, їхній […]
Людина, що змінює світ
Передмова Шановні журі! Ви – найперші читачі цієї роботи. Це вперше, коли надсилаю статтю на конкурс без попередньої перевірки, тому дуже сподіваюся на вашу підтримку. Це стаття про мою наставницю Віру Усцову, яка раз і назавжди змінила мій світ, світ десятків школярів та з дня у день змінює Україну. Приємного читання! Дуло автомата дихає […]
І Вирій за нас!
(фентезі-оповідання на основі реальних подій) Сну білі крихти неприпустимо важкі. Квола буденність твоїми ранами скресла. Ти в мене сильний. Чуєш?! Тримайся. Стій. Хоч поле бою й звузилося до ліжка. 1 Весняного дня вже 2014, за літочисленням українців, року у Вирії раптово з’явився нечастий гість – русявий юнак у білому, зі щитом і списом. Вінок із […]
Будинок на пригірку
Оповідання з циклу «Сіра зона» Павлику завше подобався його будинок: високий, п`ятиповерховий, він стояв на помітному ще здаля пригірку шахтарського містечка, звідки добре, на десяток верст, проглядались усі навколишні поля, невеличкі байрачні ліси і дороги, а тим більш – чисельні горби шахтних териконів, які, здавалося, залишив по собі величезний кріт. Павлик влітку часто сидів […]
Прозрение
Глава 1 Он почувствовал, как по лицу, присыпанного пожухлой листвой, начали постукивать капли дождя. Он не слышал их звуки, но чувствовал равномерное прикосновение водных струй, охлаждающих его шею. Вокруг стояла безмолвная тишина. Капли дождя успокаивали. Тело словно пребыло в невесомости. Он чувствовал, как струится в сосудах кровь. Какая-то неземная радость появилась в теле. – Это […]