Сльози Яги. Покровитель добровольців
Долю не треба боятися як біду. За долею треба йти як за зорею. Колись давно бог-творець наших предків Род, набувши людської подоби, зійшов у Яву на землях, які ми називаємо зараз Українським Поліссям. Там він зустрів суджену − гордовиту русявку Ягайлу. Однак, жива людина може потрапити у Вирій, тільки пройшовши самостійно стежками Потойбіччя. Дівчина мала […]
«Війна і те, що після»
1 Боже… Не покинь! боже, не покинь… боженепокинь боже, не покинь хоч ти мого безголов’я! воно як упевнений місяць ‒ уповні… якими знаками, чертами й різами до тебе дописатися, докликатись і дорізатись? може, випекти на долоні тавро посту? бути наскрізь правильною ‒ це ж і є йти на поступки? і ніякими голосами, депресіями й кризами […]
Спілкування та спогади
Карантинні обмеження на COVID-19 дали привід замислитись для чого, або для кого ми живемо, що саме наповнює нас. Це стало чудовим поштовхом для спілкування. А воно робить нас ближчими один до одного. Так у нашій родині під час спілкування батьки почали згадувати історії зі свого дитинства. А ми з сестрою вже не тільки полюбляємо з […]
Думки під час сонного часу
Дитячий табір, як багато гарних думок випливає, коли чуєш ці слова. Я був там як відпочиваючим так і вожатим. З дитинства я їздив з друзями до узбережжя Азовського моря і мені це завжди подобалося. Нам ніколи не сиділося на місці, ми не спали днями й ночами, танцювали, грали в спортивні ігри, влаштовували бійки й кожен […]
Я простой подросток
Все наверняка помнят свои юношеские годы. Для наших родителей они были совершенно другими, ведь это совершенно иное поколение, которое без остановки твердит, что их время было на порядок лучше. Подростковый возраст считается эмоционально самым трудным и, видимо, не зря, ведь в голове постоянно варится каша, которая будет вариться достаточно долго, и никто не сможет отключить […]
Сховайте всі дзеркала
Бажаю Вам гарного дня! Дозвольте мені представитися. Мене звати Olien White. Моє справжнє ім’я Ольга. Я дочка Бєлого Олександра Івановича. Він був командиром екіпажу Іл-76 777, що 14 червня 2014 був збитий під Луганськом. Після його загибелі йому присвоїли звання «Полковник Повітряних Сил Збройних Сил України», а я отримала звання «Дочка Загиблого». На цьому я […]
Якогось дня в часи затишшя… (бувальщина)
Альбіна була не з лякливих. Одне те, що на її тілі хизувалося з десяток наколок та не набагато менше пірсингів свідчило, що і болю вона не боїться. Змалечку в друзях мала більше хлопців, ніж дівчат, оскільки дівочі захоплення вишиванням хрестиком, любовними романами та постійним полюванням за модою її не приваблювали. Гра у волейбол, гасання на […]
Буденні справи розвідки (нарис)
Бути обережним не завадить нікому, а розвідникові тим більше. Були моменти, коли Микиті хотілося плюнути на ту обережність і випустити зі свого магазина весь запас патронів. Якби на той час був сам, можливо, так і зробив. Убили б? Нехай! Зі своїх ніхто про ту дурість чи героїзм не дізнався б. Діяв згідно з обставинами чи […]
І Вирій за нас!
(фентезі-оповідання на основі реальних подій) Сну білі крихти неприпустимо важкі. Квола буденність твоїми ранами скресла. Ти в мене сильний. Чуєш?! Тримайся. Стій. Хоч поле бою й звузилося до ліжка. 1 Весняного дня вже 2014, за літочисленням українців, року у Вирії раптово з’явився нечастий гість – русявий юнак у білому, зі щитом і списом. Вінок із […]
Жизнь за окном
В первый день карантина я решила сесть со своим помощником ноутбуком изучить один раз и навсегда все, что касается COVID-19. Хотелось из медицинского источника узнать все об этом вирусе и отделить из своего сознания панику. На второй день я сделала выводы, что в карантине есть свои плюсы. Теперь можно вставать без будильника, никуда не спешить, […]