COVID-19 вершина вершечку льодини…

COVID-19 вершина вершечку льодини На айсбергу наших із вами земних проблем. Найбільший порок і гордість Землі – людина: Людина, що править Землею, немов кораблем. Планета за крок від падіння в нову пандемію, Та скриньку Пандори люди відкрили давно: У серця Землі уже сотню віків аритмія, Легені Землі рубають і сіють зерно. В планетних артеріях плодиться […]

Благословенний та проклятий. Хто я?

Розділ І «Прелюдія» Тієї ночі я прокинувся з відчуттям тривоги. Відкривши очі зрозумів, що вже за північ. Місячне світло проникало в кімнату через відчинені балконні двері та вікно поруч з ними. Дивно, що в теплу літню ніч з вулиці не чутно жодного звуку. Навколо повна тиша. Чому я прокинувся? Можливо повернувся з рандеву мій приятель, […]

«Садок вишневий коло хати…»

Я услышала ее презентацию на конференции в Лондоне. Она меня удивила и заинтересовала. В перерыве я отыскала Зое, и мы познакомились. Зое – зеленоглазая шотландка, рослая, крепкая, сдержанная. Разговорить ее было непросто, но мой интерес был неподдельным, и, по всей видимости, ей самой хотелось заполучить искреннего и благодарного слушателя. Зое работает в небольшой НГОшке в […]

Вогник надії (новела)

Він сидіть під ворітьми будинку, попри холод. Сидить, наче вартовий, хоча не розуміє, чому двері будинку ніхто не відчиняє. Перехожі, які рідко тут з’являються, співчутливо дивляться на нього, а він, і собі, кожного проводжає очікувальним поглядом. Уже кілька днів не мав навіть крихітки в роті. Підбігав до дверей, ставав на задні лапи, гавкав, скавучав – […]

Смерть

Любов і смерть завжди разом буває смерть маленька і легка як радість буває сіра з дня на день а буває смерть смертей коли пташки співають і сонце щасливо так вистрибує по річці а все ж таки потрібно дати ручки й ніжки і бік підставити під списа Вікторія Кочубей

Коли

*** коли сядеш зі мною поряд на хмарі і будемо ми вести мирну бесіду бовтаючи ногами всі мури попадають і тоді поймеш яке то нінащо не придатне неправдиве недоречне все що ділить людей на землі Вікторія Кочубей

Дякую

*** Дякую що не війна що руки й ноги що весна вдаряє в очі вуха серце що не Сталін не голод коли мати з’їдає дитину хоч сама роблю це частенько дякую що дім шпалери старенькі павутиння в куточку Іринчині речі на меблях підлозі що вода гаряча холодна що телефони аж два домашній для тих хто […]

Божий мир

Це так звичайно Божий мир але спочатку скільки воєн з собою з світом що як шахрай втуляє мир підробний що на хвилину поки грає пісня і як цукерка тане в роті гіркий присмак і скільки мечів – хрестів що між тобою й ближнім і ран кривавих часто і смертельних коли немає сил бажання шукати того […]

Бабусин батальйон

Наша організація «Турбота про літніх в Україні» (ТЛУ) була створена наприкінці 90-х. Тепер ми маємо відділення у 9 містах України, а рушійна сила ТЛУ – це майже півтори тисячі волонтерів віком 60+. За Статутом наша мета – захист прав та інтересів літніх людей. Але, коли 2014 року розпочалася війна, до нашої цільової групи незаперечно додалися […]

А ми тую червону калину підіймемо

Обычное мониторинговое посещение отделения нашего НГО в Глухове, очаровательном городке, где живут на диво милые и приятные люди. Закончив работу, мы посетили гордость горожан – часовню возле Чернечих Джерел (сиречь «монашеских источников»). В давние времена там был расположен монастырь и невиданной красоты храм. Из земли били источники чистой прохладной воды. Когда к городу подходило татарское […]