Осінній степ
Осінній степ. Стерня під ногами кололася навіть через підошву кросівок. Маленьких таких, дитини шести років. Сьогодні вперше мене взяли пасти корів… То було спекотне літо, замало дощів, багато сонця. Військова балка, де сотні років випасали худобу, за ці спекотні місяці втратила всі барви зелені. Сільська ж череда налічувала близько сотні корів, тому не вистачало паші. […]
Дитинство – пора успіхів і невдач
Дитинство – пора успіхів і невдач, досягнень та поразок. В моєму дитинстві було все, і саме ці протиставлення грають важливу роль у житті. Моїм захопленням й навіть “гарним другом” був велосипед й спочатку це був дитячий триколісний транспорт, на якому було легко кататися. Згодом з’явився двоколісний, але з допоміжними колесами й труднощів не виникало, це […]
Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі
Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі. Чистила як завжди та не розуміла її збентеження коли я сказала – Бабусю, куди викидати лушпиння? – Звідки воно у тебе взялося? Від здивування вона аж випустила штангу з водою на помідори. Я завжди готувала щось з родичами. Спочатку оладки, пізніше запіканки. А після школи вибрала […]
Казковий карантин
Після осмислення мети карантину я згадую яскраві його події. Після “Карантин!”, “Пауза!”, “Пандемія!” усім довелося перебудовували свій графік дня та життя. Таке відчуття, що хтось захотів нас повернути додому, до себе. До себе справжніх. Без поспішання та без обов’язків. Ти стільки пишеш у щоденник, що він вже червоний від твого темпу. Зупинилось усе. З’явився час […]
Як я на карантині вчилася…
Якось так сталося, що все моє життя пов’язане з комунікаціями. Усними та письмовими, творчими та не дуже. Хоча, як на мене, будь-яка комунікація вимагає креативності та мистецьких здібностей. Тому, хоча до літераторів себе не відношу, можливість взяти участь у курсі зі сторітеллінгу мене дуже зацікавила. Курс виявився досить цікавим. От тільки з практичним завданням ніяк […]
Моє бурхливе карантинне життя
Чи бачили ви коли-небудь гірську річку? Нешироку та мілководну. Але бурхливу та стрімку. Вона шумить і нуртує, б’ється об каміння, розпорошуючи навколо дрібні бризки. Обточує, переносить з місця на місце дрібні камінці. Вперто пробиває собі шлях крізь валуни. Моє життя зараз нагадує саме таку річку. Воно бурхливе (ніколи голову підняти) і стрімке (Невже пройшла третина […]
Про птахів і карантин
Як на мене життя людини схоже на політ птаха. У когось цей політ короткий, а у когось, як у лелеки чи вальдшнепа – довгий, на сотню років. Хтось літає високо над хмарами, як наприклад орел, а якомусь горобчику цілком достатньо і невисоких горизонтів. Взагалі вважаю, що із птахами нас пов’язує немало, наприклад, як птахи ми […]
Минуле – не привід для суму, а тільки для гарних спогадів!!!
Бути птахом – справа доволі нелегка. Постійні пошуки їжі, вигодовування та піклування про дитинчат. Життя змушує кожного долати труднощі, бути на межі життя та смерті, але ж також буває і добре, спокійно. Здолавши той бар’єр труднощів, “летиш” мов птаха, розправивши крила й насолоджуючись життям. Пам’ятаю, як переходила з одного класу до іншого, україномовного, бо мала […]
“Ти тут не балуйся”
Коли мені було років 5-6, батьки рано вставали і йшли на роботу. Мамо казала “ти тут не балуйся“, а батько додавав “а то ременя дам” і після такого короткого інструктажу вони уходили до вечора. Я погано розумів, що це як “балуйся”, але про ремінь я вже мав уяву. Правда про погане я не думав. Жили […]
Місія Карантину
Я – дивакувата. Чому? Вам точно це цікаво? Ну, я тоді розкажу, але дайте слово: як тільки вам стане нудно, ви полишите читво і не будете мене критикувати. Бо я дуже не люблю критику. А ще не люблю натовпу. А ще… Хоча, треба ж не так розказувати. Але я по-іншому не вмію. Іноді мені здається, […]