Версія для друку та PDF

Моє бурхливе карантинне життя

Чи бачили ви коли-небудь гірську річку? Нешироку та мілководну. Але бурхливу та стрімку. Вона шумить і нуртує, б’ється об каміння, розпорошуючи навколо дрібні бризки. Обточує, переносить з місця на місце дрібні камінці. Вперто пробиває собі шлях крізь валуни.

Моє життя зараз нагадує саме таку річку. Воно бурхливе (ніколи голову підняти) і стрімке (Невже пройшла третина червня? Не може бути!). Це тому, що наша команда, хоч маленька, але дієва та непосидюча. А ще намагаємось досягти хоч і не миттєвого, зате більш тривалого результату. Так би мовити, не вудочку давати, а навчити рибку ловити. Ось і зараз реалізуємо аж два амбітних проєкти. Один спрямований на підготовку лідерів думки в області. Інший – на формування діалогу між владою, держслужбовцями та громадськими діячами для підтримки громади.

Розуміли, що легко не буде. Але іноді стикаємося з непередбачуваними перепонами. Та чи нам зупинятися? Поступово обточуємо камінці, а іноді й пробиваємо дорогу крізь валуни. І вже бачимо, як вода проривається крізь скелі, розливається низиною, освіжаючи повітря і підпитуючи буйну рослинність навколо. А ще – задоволених рибаків з вудочками на берегах 🙂 )))

Яна Говядова

Напишіть відгук