Після осмислення мети карантину я згадую яскраві його події.
Після “Карантин!”, “Пауза!”, “Пандемія!” усім довелося перебудовували свій графік дня та життя. Таке відчуття, що хтось захотів нас повернути додому, до себе. До себе справжніх. Без поспішання та без обов’язків. Ти стільки пишеш у щоденник, що він вже червоний від твого темпу. Зупинилось усе.
З’явився час для казкового. Того, про що тільки думалося “якби”.
✨Я провела урок з математики однокласникам сина і відчула себе тою вчителькою, що не стала. Одне бажання здійснено.
✨Знайшовся час для малювання, бо та картина мала вже всі шанси ніколи не бути домальованою. І ще одне бажання виконано.
✨Для сімейних обіймів та нічного кіно.
Усі бажання, які були “на потім” втілилися в казкове життя.
Нехай тепер щоденник буде мати в собі чарівні години для твоїх бажань.
Краще без допомоги карантину.
Втілюй свої мрії та задуми зразу та насолоджуйся казковим життям.🌈
Марина Басич