Гибнут друзья
Гибнут, друзья, исчезают Исчезают они в некуда Только память напоминает О тех, что не вернутся никогда Память, иногда очень больно Делает нам, ты, поверь… Память некогда не забудет тех ушедших парней Милых, любимых, желанных Тех, кого ждали всегда Тех, о которых, лишь память И по щеке слеза… Катится, ничего не изменишь Ничего сделать нельзя Только […]
Мій карантин #🤔 роздум…
Добрий день звати мене Ірина Дрозд. Я живу там, де тече річка Дніпро 🚣♀️🧞♂️ Це – місто дуже мальовниче та багате історичними пам’ятками. Але, як би не хвалити його, у кожної людини Батьківщина – якнайдорожче місце на Землі! Я людина позитивна, доброзичлива. Але друзі називають мене “сонечко”. Чому ви запитаєте?😄Тому, що я народилася в таку […]
Карантинні роздуми
#карантинякекзамен Мені іноді буває нудно. А вам? Чи завжди вам подобається робити те, що треба або читати “многабукоф”? Ой, тільки не кажіть мені, що ви дочитуєте до кінця дописи у Фейсбук! Ну, буває, звісно, погляд зачепиться за щось цікавеньке, але загалом, мало хто дочитує або взагалі починає. Ось і у мене – напала “нуднописанка”. Мені […]
А ми тую червону калину підіймемо
Обычное мониторинговое посещение отделения нашего НГО в Глухове, очаровательном городке, где живут на диво милые и приятные люди. Закончив работу, мы посетили гордость горожан – часовню возле Чернечих Джерел (сиречь «монашеских источников»). В давние времена там был расположен монастырь и невиданной красоты храм. Из земли били источники чистой прохладной воды. Когда к городу подходило татарское […]
«Мышебратья…»
Зима 2015 года. Александр, 19-летний боец ВСУ, тяжело ранен на Донбассе. Самолетом его доставили в Киевский госпиталь. Но врачи были бессильны. Он умирал на операционном столе. Мальчик не понимал, что умирает. Все время просил врачей: – Только маме ничего не говорите! Не расстраивайте ее. Он был ее единственным сыном. Рассказывая, врач, уже повидавший виды, никак […]
Як я на карантині вчилася…
Якось так сталося, що все моє життя пов’язане з комунікаціями. Усними та письмовими, творчими та не дуже. Хоча, як на мене, будь-яка комунікація вимагає креативності та мистецьких здібностей. Тому, хоча до літераторів себе не відношу, можливість взяти участь у курсі зі сторітеллінгу мене дуже зацікавила. Курс виявився досить цікавим. От тільки з практичним завданням ніяк […]
Моє бурхливе карантинне життя
Чи бачили ви коли-небудь гірську річку? Нешироку та мілководну. Але бурхливу та стрімку. Вона шумить і нуртує, б’ється об каміння, розпорошуючи навколо дрібні бризки. Обточує, переносить з місця на місце дрібні камінці. Вперто пробиває собі шлях крізь валуни. Моє життя зараз нагадує саме таку річку. Воно бурхливе (ніколи голову підняти) і стрімке (Невже пройшла третина […]
Місія Карантину
Я – дивакувата. Чому? Вам точно це цікаво? Ну, я тоді розкажу, але дайте слово: як тільки вам стане нудно, ви полишите читво і не будете мене критикувати. Бо я дуже не люблю критику. А ще не люблю натовпу. А ще… Хоча, треба ж не так розказувати. Але я по-іншому не вмію. Іноді мені здається, […]
Моє дитинство
Інколи в нашому житті щось змінюється. Ми мріємо, замислюємося на тому чи іншому питанні, впадаємо в дитинство. І одного разу перед твоїми очима встає картина твого дитинства. А коли можна згадати про нього тільки коли є вільна година? Ось і мені спало на думку це на час карантину. В тебе з’являється час, коли ти можеш […]
Моє та твоє життя
Коли ти молода людина то ніколи не замислюєшся над своїм життям. Радієш кожного дня, робиш що заманеться. І ось одного разу починаєш замислюватися. А що насправді варте наше життя? Молода людина живе та порхає по життю наче пташка. Вона все бачить в рожевих кольорах. А ще коли доля їй посміхається, то взагалі навіть не уявляє […]