Колись… коли дерева були великими…
Колись… коли дерева були великими… Здається так починаються всі цікаві історії або казочки. Хоча ні, казочки це: “Жила-була в одному великому, інстустріальному місті…“. О! Хай так буде! Мені так подобається! Так ось, в одному сучасному містечку, що розташувалося на краю міста Кривий Ріг і влада все не могла второпати, так це окреме містечко чи все-таки […]
Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити
* * * Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити. Іноді… хочеться заткнути вуха і нічого не чути. Не читати про смерті в АТО і себе пробачити. Жити як усі он живуть і байдужим бути… Так же легше, як інші, хіба ми кращі чи гірші? Та душа, вона не сліпа і крається болем… І […]
Когда закончится война….
* * * Когда закончится война…. И перестанут плакать мамы – В стране соборы, церкви, храмы Забьют в свои колокола. Когда закончится война… Последний воин скинет берцы – Спокойней станет биться сердце, Почтит героев всех страна. Когда закончится война… Бойцы напишут мемуары, А пацаны под звук гитары Погибших вспомнят имена… Когда закончится война… ………………. Когда […]
А волонтёры по ночам не спят
* * * А волонтёры по ночам не спят. Не потому, что за день не устали, Пакуют для украинских ребят, В АТО, посылки, что за день собрали. А волонтёры по ночам не спят – Не потому, что хочется им славы, Бойцов АТО, как ангелы хранят, Когда ночами вяжут балаклавы. Они считают: “Кто, если не я?” […]
Він тихо говорив й палив багато
* * * Він тихо говорив й палив багато, І смуток в погляді, у зморшках все чоло. Розповідав, як загубив він брата, А їх у нього триста душ було. Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали… І зараз чорний крук над місцем тим кружля… Була домовленість, “зелений” їм давали, А потім кров’ю вмилась матінка-земля. У тому […]
«Той, про кого складатимуть пісні» або «Кодекс честі – неписаний закон війни»
Сиво-чорне небо зливалося із землею, барикади мішків з піском слугували сучасною фортецею. Він стояв на даху будівлі трансформаторної підстанції і вдивлявся в далечінь, ретельно прислухаючись до найменших звуків. Спокою не давало погане передчуття: зараз щось відбуватиметься… Із-за небокраю, звідки зазвичай виходить сонце, сповіщаючи про нове життя, повільно їхали два важкі автомобілі з вимкненими фарами, їхній […]
Людина, що змінює світ
Передмова Шановні журі! Ви – найперші читачі цієї роботи. Це вперше, коли надсилаю статтю на конкурс без попередньої перевірки, тому дуже сподіваюся на вашу підтримку. Це стаття про мою наставницю Віру Усцову, яка раз і назавжди змінила мій світ, світ десятків школярів та з дня у день змінює Україну. Приємного читання! Дуло автомата дихає […]
Очі кохані
Я бачу очі сині – сині! Я бачу очі, мов ті хвилі! Я бачу очі крізь усе. Вони так лагідно ласкаві. Вони безмежні, Но яскраві. Вони захоплюють, цікавлять. Вони, мов день. Вони, мов ніч, Але це очі, що ласкають, Але це очі, що кохають. Ці очі, як троянди ті. Вони приваблюють, дурманять. Вони й голки […]
Як класно бути українцем
*** Осколкове. Отямився – шпиталь. Продовжилось життя по волі божій. Медсестри, головлікар на сторожі Без повідомлень з перших шпальт. Хоча на камуфляжі всілася медаль, Як відкуп за недбальство поколінь, Як докір за стосунки надто ніжні. Побачив і безруччя, і безніжжя, Казав прощальницьке «амінь» Над побратимами, немов «цвірінь-цвірінь». Бо душі піднялись, як качечки, Сполохані пижем на […]
Загиблий герой
Короткий бій, загиблі побратими, Іде атака знову на блок-пост, Рубають землю стодвадцяті міни, Довкола все нагадує хаос. Тримають міцно хлопці оборону І адекватну відповідь дають, Не солодко російському ОМОНу, Двобої нашим хлопцям програють. З-за терикону вдарили гармати І полювання снайпер розпочав, Ніхто назад не буде відступати, В пітьму прицільно кулемет гарчав… 17.05.20 Ілля Манченко – […]