Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі
Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі. Чистила як завжди та не розуміла її збентеження коли я сказала – Бабусю, куди викидати лушпиння? – Звідки воно у тебе взялося? Від здивування вона аж випустила штангу з водою на помідори. Я завжди готувала щось з родичами. Спочатку оладки, пізніше запіканки. А після школи вибрала […]
Казковий карантин
Після осмислення мети карантину я згадую яскраві його події. Після “Карантин!”, “Пауза!”, “Пандемія!” усім довелося перебудовували свій графік дня та життя. Таке відчуття, що хтось захотів нас повернути додому, до себе. До себе справжніх. Без поспішання та без обов’язків. Ти стільки пишеш у щоденник, що він вже червоний від твого темпу. Зупинилось усе. З’явився час […]
“Ти тут не балуйся”
Коли мені було років 5-6, батьки рано вставали і йшли на роботу. Мамо казала “ти тут не балуйся“, а батько додавав “а то ременя дам” і після такого короткого інструктажу вони уходили до вечора. Я погано розумів, що це як “балуйся”, але про ремінь я вже мав уяву. Правда про погане я не думав. Жили […]
Місія Карантину
Я – дивакувата. Чому? Вам точно це цікаво? Ну, я тоді розкажу, але дайте слово: як тільки вам стане нудно, ви полишите читво і не будете мене критикувати. Бо я дуже не люблю критику. А ще не люблю натовпу. А ще… Хоча, треба ж не так розказувати. Але я по-іншому не вмію. Іноді мені здається, […]
Моє дитинство
Інколи в нашому житті щось змінюється. Ми мріємо, замислюємося на тому чи іншому питанні, впадаємо в дитинство. І одного разу перед твоїми очима встає картина твого дитинства. А коли можна згадати про нього тільки коли є вільна година? Ось і мені спало на думку це на час карантину. В тебе з’являється час, коли ти можеш […]
Моє та твоє життя
Коли ти молода людина то ніколи не замислюєшся над своїм життям. Радієш кожного дня, робиш що заманеться. І ось одного разу починаєш замислюватися. А що насправді варте наше життя? Молода людина живе та порхає по життю наче пташка. Вона все бачить в рожевих кольорах. А ще коли доля їй посміхається, то взагалі навіть не уявляє […]
Колись… коли дерева були великими…
Колись… коли дерева були великими… Здається так починаються всі цікаві історії або казочки. Хоча ні, казочки це: “Жила-була в одному великому, інстустріальному місті…“. О! Хай так буде! Мені так подобається! Так ось, в одному сучасному містечку, що розташувалося на краю міста Кривий Ріг і влада все не могла второпати, так це окреме містечко чи все-таки […]
Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити
* * * Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити. Іноді… хочеться заткнути вуха і нічого не чути. Не читати про смерті в АТО і себе пробачити. Жити як усі он живуть і байдужим бути… Так же легше, як інші, хіба ми кращі чи гірші? Та душа, вона не сліпа і крається болем… І […]
Когда закончится война….
* * * Когда закончится война…. И перестанут плакать мамы – В стране соборы, церкви, храмы Забьют в свои колокола. Когда закончится война… Последний воин скинет берцы – Спокойней станет биться сердце, Почтит героев всех страна. Когда закончится война… Бойцы напишут мемуары, А пацаны под звук гитары Погибших вспомнят имена… Когда закончится война… ………………. Когда […]
А волонтёры по ночам не спят
* * * А волонтёры по ночам не спят. Не потому, что за день не устали, Пакуют для украинских ребят, В АТО, посылки, что за день собрали. А волонтёры по ночам не спят – Не потому, что хочется им славы, Бойцов АТО, как ангелы хранят, Когда ночами вяжут балаклавы. Они считают: “Кто, если не я?” […]