Він тихо говорив й палив багато
* * * Він тихо говорив й палив багато, І смуток в погляді, у зморшках все чоло. Розповідав, як загубив він брата, А їх у нього триста душ було. Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали… І зараз чорний крук над місцем тим кружля… Була домовленість, “зелений” їм давали, А потім кров’ю вмилась матінка-земля. У тому […]
#карантинний
Вслухатись в тишу цих полів, У дзвін відлуння на просторах – Так кожен з нас цього волів, Аж до наказу «всі по норах». Ми в’язні дивної біди, Яка буває раз в сто років. Раптово з буднів череди Ми вже від смерті за п`ять кроків. Це час думок, утрат і віри, Пізнання цін простих речей. І […]
«Той, про кого складатимуть пісні» або «Кодекс честі – неписаний закон війни»
Сиво-чорне небо зливалося із землею, барикади мішків з піском слугували сучасною фортецею. Він стояв на даху будівлі трансформаторної підстанції і вдивлявся в далечінь, ретельно прислухаючись до найменших звуків. Спокою не давало погане передчуття: зараз щось відбуватиметься… Із-за небокраю, звідки зазвичай виходить сонце, сповіщаючи про нове життя, повільно їхали два важкі автомобілі з вимкненими фарами, їхній […]
Людина, що змінює світ
Передмова Шановні журі! Ви – найперші читачі цієї роботи. Це вперше, коли надсилаю статтю на конкурс без попередньої перевірки, тому дуже сподіваюся на вашу підтримку. Це стаття про мою наставницю Віру Усцову, яка раз і назавжди змінила мій світ, світ десятків школярів та з дня у день змінює Україну. Приємного читання! Дуло автомата дихає […]
Комок вины
Волонтёрка из Павлограда Валентине Климовне посвящается Она – давно пенсионерка. Активность с каждым днём растёт. Плетёт костюмы без примерки Бойцам АТО. И так живёт. И маскировочные сетки Плетёт. С молитвой оберег Кладёт в посылку: «Пусть же, детки, В «кикиморах» вас прячет снег». И […]
І Вирій за нас!
(фентезі-оповідання на основі реальних подій) Сну білі крихти неприпустимо важкі. Квола буденність твоїми ранами скресла. Ти в мене сильний. Чуєш?! Тримайся. Стій. Хоч поле бою й звузилося до ліжка. 1 Весняного дня вже 2014, за літочисленням українців, року у Вирії раптово з’явився нечастий гість – русявий юнак у білому, зі щитом і списом. Вінок із […]
Очі кохані
Я бачу очі сині – сині! Я бачу очі, мов ті хвилі! Я бачу очі крізь усе. Вони так лагідно ласкаві. Вони безмежні, Но яскраві. Вони захоплюють, цікавлять. Вони, мов день. Вони, мов ніч, Але це очі, що ласкають, Але це очі, що кохають. Ці очі, як троянди ті. Вони приваблюють, дурманять. Вони й голки […]
Недавно видывал слона
Недавно видывал слона Художником он был Себе подобных рисовать он очень полюбил Брал хоботом своим кисть в краску окунет И не спеша на холст он контур нанесет Рукоплескания вокруг и от людей почет, Картины мигом продают, ликует весь народ А сможет слон нарисовать Когда-нибудь людей, Ответ на этот вопрос Прост, если уж начал рисовать, то […]
Будинок на пригірку
Оповідання з циклу «Сіра зона» Павлику завше подобався його будинок: високий, п`ятиповерховий, він стояв на помітному ще здаля пригірку шахтарського містечка, звідки добре, на десяток верст, проглядались усі навколишні поля, невеличкі байрачні ліси і дороги, а тим більш – чисельні горби шахтних териконів, які, здавалося, залишив по собі величезний кріт. Павлик влітку часто сидів […]
Як класно бути українцем
*** Осколкове. Отямився – шпиталь. Продовжилось життя по волі божій. Медсестри, головлікар на сторожі Без повідомлень з перших шпальт. Хоча на камуфляжі всілася медаль, Як відкуп за недбальство поколінь, Як докір за стосунки надто ніжні. Побачив і безруччя, і безніжжя, Казав прощальницьке «амінь» Над побратимами, немов «цвірінь-цвірінь». Бо душі піднялись, як качечки, Сполохані пижем на […]