“Ти тут не балуйся”
Коли мені було років 5-6, батьки рано вставали і йшли на роботу. Мамо казала “ти тут не балуйся“, а батько додавав “а то ременя дам” і після такого короткого інструктажу вони уходили до вечора. Я погано розумів, що це як “балуйся”, але про ремінь я вже мав уяву. Правда про погане я не думав. Жили […]
Місія Карантину
Я – дивакувата. Чому? Вам точно це цікаво? Ну, я тоді розкажу, але дайте слово: як тільки вам стане нудно, ви полишите читво і не будете мене критикувати. Бо я дуже не люблю критику. А ще не люблю натовпу. А ще… Хоча, треба ж не так розказувати. Але я по-іншому не вмію. Іноді мені здається, […]
Моє дитинство
Інколи в нашому житті щось змінюється. Ми мріємо, замислюємося на тому чи іншому питанні, впадаємо в дитинство. І одного разу перед твоїми очима встає картина твого дитинства. А коли можна згадати про нього тільки коли є вільна година? Ось і мені спало на думку це на час карантину. В тебе з’являється час, коли ти можеш […]
Моє та твоє життя
Коли ти молода людина то ніколи не замислюєшся над своїм життям. Радієш кожного дня, робиш що заманеться. І ось одного разу починаєш замислюватися. А що насправді варте наше життя? Молода людина живе та порхає по життю наче пташка. Вона все бачить в рожевих кольорах. А ще коли доля їй посміхається, то взагалі навіть не уявляє […]
Меня влекло неизведанное
В детстве я рос непослушным и не сдержанным мальчуганом, каждый день искал и, конечно же, находил приключения на свою буйную голову. Не было ни одной стройки или опасного места, где я не побывал. Родители, дед, бабка, соседи, каждый день искали меня и находили то полностью грязного, то мокрого с ног до головы, а то и […]
Моя історія №1
Яскраве полуденне сонце сліпить очі відбиваючись від темного полотна води, день котиться за обід, а я йду по гострому камінню своєрідного пляжу і липень огортає моє засмагле тіло гарячим подихом. Зараз, здається що, у тринадцять років навіть дихати було в насолоду, тим паче дихати невпинним вітром, що проноситься стрімкими схилами величезного затопленого кар’єру з видобутку […]
Колись… коли дерева були великими…
Колись… коли дерева були великими… Здається так починаються всі цікаві історії або казочки. Хоча ні, казочки це: “Жила-була в одному великому, інстустріальному місті…“. О! Хай так буде! Мені так подобається! Так ось, в одному сучасному містечку, що розташувалося на краю міста Кривий Ріг і влада все не могла второпати, так це окреме містечко чи все-таки […]
Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити
* * * Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити. Іноді… хочеться заткнути вуха і нічого не чути. Не читати про смерті в АТО і себе пробачити. Жити як усі он живуть і байдужим бути… Так же легше, як інші, хіба ми кращі чи гірші? Та душа, вона не сліпа і крається болем… І […]
Когда закончится война….
* * * Когда закончится война…. И перестанут плакать мамы – В стране соборы, церкви, храмы Забьют в свои колокола. Когда закончится война… Последний воин скинет берцы – Спокойней станет биться сердце, Почтит героев всех страна. Когда закончится война… Бойцы напишут мемуары, А пацаны под звук гитары Погибших вспомнят имена… Когда закончится война… ………………. Когда […]
А волонтёры по ночам не спят
* * * А волонтёры по ночам не спят. Не потому, что за день не устали, Пакуют для украинских ребят, В АТО, посылки, что за день собрали. А волонтёры по ночам не спят – Не потому, что хочется им славы, Бойцов АТО, как ангелы хранят, Когда ночами вяжут балаклавы. Они считают: “Кто, если не я?” […]