Я бачу очі сині – сині!
Я бачу очі, мов ті хвилі!
Я бачу очі крізь усе.
Вони так лагідно ласкаві.
Вони безмежні,
Но яскраві.
Вони захоплюють, цікавлять.
Вони, мов день.
Вони, мов ніч,
Але це очі, що ласкають,
Але це очі, що кохають.
Ці очі, як троянди ті.
Вони приваблюють, дурманять.
Вони й голки добрі мають,
Вони такі палкі.
Ті очі серце окриляють!
Вони так лагідно кохають.
Ці очі є – любов, страждання,
Але це очі рідні, рідні,
Вони у серці назавжди.
Ці очі – дуже жартівливі.
Вони, мов янголи оті,
Але ці очі вже твої.
Вони страждають і кохають,
Вони дурманять та палають,
Вони, ті очі, мов зірки,
Але ці очі – очі щастя,
Але ці очі, мов блакить!
Ці очі є твої мої,
Але вони сумні…
Вони про щось міркують,
Вони про щось гадають,
Але це очі є твої,
Але ці очі, мов квітки,
Коли до сонця тягнуться вони.
Вони щасливі,
Коли дмухне вітерець на них.
Вони примхливі…
Але ці очі – це любов,
Якою дихаємо разом.
Без цих очей, життя гірке.
Ці очі, очі, що кохають!
Ці очі є мої!!!
Ірина Дрозд
2016 р.