Карантин як екзамен
#Карантин_як_екзамен З початком карантину майже всі змушені були змінювати спосіб праці, а хтось і зовсім був змушений піти на “канікули”. Так і я була у роздумах як надалі зустрічатися з клієнтами та підбирати косметику і парфуми. Вже в очах бачила як закінчуються гроші, як приходить думка “треба шукати іншу роботу“. В котрий раз відкриваю свій […]
Хто сказав, що на карантині життя завмирає?
Чи замислювались ви коли-небудь, чим насправді може бути карантин? Для когось він став просто відпочинком, для інших – відкриттям нових можливостей, а для мене – справжнім випробуванням. Багато учнів мали можливість покращити свої оцінки, бо мали більше часу на підготовку до контрольних, до екзаменів. Можливо воно й так, але для мене це стало чимось особливим, […]
А ми тую червону калину підіймемо
Обычное мониторинговое посещение отделения нашего НГО в Глухове, очаровательном городке, где живут на диво милые и приятные люди. Закончив работу, мы посетили гордость горожан – часовню возле Чернечих Джерел (сиречь «монашеских источников»). В давние времена там был расположен монастырь и невиданной красоты храм. Из земли били источники чистой прохладной воды. Когда к городу подходило татарское […]
«Мышебратья…»
Зима 2015 года. Александр, 19-летний боец ВСУ, тяжело ранен на Донбассе. Самолетом его доставили в Киевский госпиталь. Но врачи были бессильны. Он умирал на операционном столе. Мальчик не понимал, что умирает. Все время просил врачей: – Только маме ничего не говорите! Не расстраивайте ее. Он был ее единственным сыном. Рассказывая, врач, уже повидавший виды, никак […]
Осінній степ
Осінній степ. Стерня під ногами кололася навіть через підошву кросівок. Маленьких таких, дитини шести років. Сьогодні вперше мене взяли пасти корів… То було спекотне літо, замало дощів, багато сонця. Військова балка, де сотні років випасали худобу, за ці спекотні місяці втратила всі барви зелені. Сільська ж череда налічувала близько сотні корів, тому не вистачало паші. […]
Дитинство – пора успіхів і невдач
Дитинство – пора успіхів і невдач, досягнень та поразок. В моєму дитинстві було все, і саме ці протиставлення грають важливу роль у житті. Моїм захопленням й навіть “гарним другом” був велосипед й спочатку це був дитячий триколісний транспорт, на якому було легко кататися. Згодом з’явився двоколісний, але з допоміжними колесами й труднощів не виникало, це […]
Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі
Пам’ятаю як я вперше чистила картоплю молоду у бабусі. Чистила як завжди та не розуміла її збентеження коли я сказала – Бабусю, куди викидати лушпиння? – Звідки воно у тебе взялося? Від здивування вона аж випустила штангу з водою на помідори. Я завжди готувала щось з родичами. Спочатку оладки, пізніше запіканки. А після школи вибрала […]
Казковий карантин
Після осмислення мети карантину я згадую яскраві його події. Після “Карантин!”, “Пауза!”, “Пандемія!” усім довелося перебудовували свій графік дня та життя. Таке відчуття, що хтось захотів нас повернути додому, до себе. До себе справжніх. Без поспішання та без обов’язків. Ти стільки пишеш у щоденник, що він вже червоний від твого темпу. Зупинилось усе. З’явився час […]
Як я на карантині вчилася…
Якось так сталося, що все моє життя пов’язане з комунікаціями. Усними та письмовими, творчими та не дуже. Хоча, як на мене, будь-яка комунікація вимагає креативності та мистецьких здібностей. Тому, хоча до літераторів себе не відношу, можливість взяти участь у курсі зі сторітеллінгу мене дуже зацікавила. Курс виявився досить цікавим. От тільки з практичним завданням ніяк […]
Моє бурхливе карантинне життя
Чи бачили ви коли-небудь гірську річку? Нешироку та мілководну. Але бурхливу та стрімку. Вона шумить і нуртує, б’ється об каміння, розпорошуючи навколо дрібні бризки. Обточує, переносить з місця на місце дрібні камінці. Вперто пробиває собі шлях крізь валуни. Моє життя зараз нагадує саме таку річку. Воно бурхливе (ніколи голову підняти) і стрімке (Невже пройшла третина […]