Я простой подросток
Все наверняка помнят свои юношеские годы. Для наших родителей они были совершенно другими, ведь это совершенно иное поколение, которое без остановки твердит, что их время было на порядок лучше. Подростковый возраст считается эмоционально самым трудным и, видимо, не зря, ведь в голове постоянно варится каша, которая будет вариться достаточно долго, и никто не сможет отключить […]
Мій герой
– Мам, я скільки дививсь про нього Він такий! Він такий крутий! Генерал, і напевне строгий Як рівняється чітко стрій! – Мам, він був командир походу Він з бійцями, не їв – не спав, Через труднощі й негоди, Мам, він завжди перемагав! – Мам, а пісня є – про тополі Я від нього слова в […]
Настя із Маріуполя
Літо, липень, 2017 рік. Військовий інститут при Університеті Шевченка. Вступна кампанія – хвилювання, адреналін, метушня. З усіма разом здавала і Настя, зовні звичайна дівчинка з Маріуполя. Підтягнута, сухорлява, зібрана, спортивної статури. Неслухняна кучерява зачіска з темного блискучого волосся, очі чорні, немов два вуглики, лагідні, але з твердим «усвідомлючим» поглядом. Всім своїм зосередженим виглядом демонструвала, що […]
Ти знаєш, чим пахне війна?
Ти знаєш, чим пахне війна? Кров’ю і потом солдатів, Коли мати на сина чека, А він під вогнем автоматів. Ти знаєш, чим пахне війна? Гумою, порохом, димом, Коли вдома лишилась вдова, З маленькою донею й сином. Ти знаєш, чим пахне війна, Там на нулі у окопах? Смертю щоденно дише вона, В донбаських степах і болотах… […]
Сховайте всі дзеркала
Бажаю Вам гарного дня! Дозвольте мені представитися. Мене звати Olien White. Моє справжнє ім’я Ольга. Я дочка Бєлого Олександра Івановича. Він був командиром екіпажу Іл-76 777, що 14 червня 2014 був збитий під Луганськом. Після його загибелі йому присвоїли звання «Полковник Повітряних Сил Збройних Сил України», а я отримала звання «Дочка Загиблого». На цьому я […]
Чи змінився я, чи змінились люди…
Чи змінився я, чи змінились люди, Зграя вороння, і клюють усюди. Куди я попав? Як не з цього краю. Мабуть, іншим став… І оце, лякає … Мене як нема. На душі огидно, Хата, як тюрма. І сім’я не рідна… А вона, ВОНА – і любов, і ласка! Виросла стіна. – Як міняє маски. І нема […]
Дядя Ваня
Встреча в метро Солдата с войны никогда не встречали. Бывало, желали плохого вослед. Проклятья в лицо беспощадно кричали, А, чтобы встречали, так этого нет… И вот он добрался в свой пасмурный Киев. Шеврон «Це Не Ми», горка, грязный рюкзак… В метро едут люди, они все другие, А он, как с соседней планеты, чудак. Небритый, […]
Завили гучно міномети…
Завили гучно міномети, Земля заплакала від ран, В пітьму гуркочуть кулемети, Знімая ворога аркан. Бої ідуть не затихая, Борти летять в госпіталя, Ворожі міни завивая, Чергові забрали життя. Тримають міцно оборону, Славетні наші вояки, Щоб не ввірвалися додому, Руїни клятої війни. Вони щоденно у окопах, У дощ, у спеку та у сніг, В щоденних і […]
Все события разумеется плод фантазии
Края тут теплые и море курортное – Красное. Вот только жаль, что мы тут вовсе не курортники. Но зато, и платим не мы, а нам. Ну, вот и настал черед отработать не особо щедрую зарплату. Хотя и это относительно. На моей Родине это реальные ДЕНЬГИ, за которые там много чего себе можно позволить. Только вот […]
Вогник надії (новела)
Він сидіть під ворітьми будинку, попри холод. Сидить, наче вартовий, хоча не розуміє, чому двері будинку ніхто не відчиняє. Перехожі, які рідко тут з’являються, співчутливо дивляться на нього, а він, і собі, кожного проводжає очікувальним поглядом. Уже кілька днів не мав навіть крихітки в роті. Підбігав до дверей, ставав на задні лапи, гавкав, скавучав – […]