Сердечко на снігу
Коли говориш, менш як двох хвилин Коли так холодно, що зразу замерзаєш, Коли не відчуваєш часу плин… Коли зустрінемось… Ніколи й не знаєш.. Авдіївка… Завжди одне і теж… Грязюка, то замерзне то розстане, Болото, що йому немає меж… До сепарів, і матюком дістанеш. Як вижити! Як просто далі йти Беззаперечно мріяти, кохати, Заради зустрічі, і […]
А может кому и наука будет
Шарраххх!!! И над нашими черепами, со стороны тыла, с неприятным свистом, летят осколки. Оборачиваюсь и вижу, как над позицией наших коллег (стоящих в 500 м. позади), подымается белый “сноп” от разрыва. Как так?! Ведь выхлопа со стороны противника не наблюдалось? Да и при прилете “сноп” другого, темного цвета от поднятого взрывом в воздух грунта. По […]
Годзик маріупольський
У травні 2007 в Маріуполі стався безпрецедентний, принаймні для приморського провінційного міста, випадок. Втеча У місті гастролював цирк «Шапіто». І один з дресувальників, з метою реклами цирку виніс з вольєри крокодила, породи Нільський прісноводний. Звали його «Годзіла». І ходив він з ним по морському пляжі. Мавп, шиншил маріупольці та гості бачили дуже часто, а […]
Повний автобус героїв
Україна „Сетра” рушила з місця, повільно виїзжаючи на широку дорогу. Проводжаючі махали руками; з вікон їм відповідали новохрещені мандрівники. Повільно виїхали з поза-будинку Правосуддя. Вирулювали на Київську, з неї на Транзитну. Поступово набираючи швидкість, помчали на захід. На зустріч неймовірній пригоді всього життя… Ми не були знайомі. Ніхто ще не знав один одного. Нас […]
В поле грады в нас стреляют
В поле грады в нас стреляют, минометы накрывают, на дорогах мины-смерть. Страха нет, идёт война, нам забыта тишина. Встал и пуля сразу в лоб, будет всем другим урок. К земле сразу привыкайте, в полный рост вы не вставайте, лучше пухом на траве, чем лежать в сырой земле. Может день и проживёшь, будет шанс врага убьешь, […]
Смерть
Любов і смерть завжди разом буває смерть маленька і легка як радість буває сіра з дня на день а буває смерть смертей коли пташки співають і сонце щасливо так вистрибує по річці а все ж таки потрібно дати ручки й ніжки і бік підставити під списа Вікторія Кочубей
Коли
*** коли сядеш зі мною поряд на хмарі і будемо ми вести мирну бесіду бовтаючи ногами всі мури попадають і тоді поймеш яке то нінащо не придатне неправдиве недоречне все що ділить людей на землі Вікторія Кочубей
Дякую
*** Дякую що не війна що руки й ноги що весна вдаряє в очі вуха серце що не Сталін не голод коли мати з’їдає дитину хоч сама роблю це частенько дякую що дім шпалери старенькі павутиння в куточку Іринчині речі на меблях підлозі що вода гаряча холодна що телефони аж два домашній для тих хто […]
Божий мир
Це так звичайно Божий мир але спочатку скільки воєн з собою з світом що як шахрай втуляє мир підробний що на хвилину поки грає пісня і як цукерка тане в роті гіркий присмак і скільки мечів – хрестів що між тобою й ближнім і ран кривавих часто і смертельних коли немає сил бажання шукати того […]
Жданівка
Колона йшла. Десант. Броня гаряча Солоний піт, і курява стовпом. Я бачив те, що я не хочу бачить Що прийде потім. Маревом і сном. Там край села, хатина уціліла Ми навіть дивувались якусь мить, На підвіконні – дівчинка сиділа А поруч з нею, зайчик та ведмідь. Тут на війні, де щирого так мало Де почуття, […]