Це так звичайно
Божий мир
але спочатку скільки воєн
з собою
з світом
що як шахрай втуляє мир підробний
що на хвилину
поки грає пісня
і як цукерка тане в роті гіркий присмак
і скільки
мечів – хрестів що між тобою й ближнім
і ран кривавих часто і смертельних
коли немає сил бажання шукати того миру зовсім
ні віри що це все не мара – той мир
і треба бути лицарем в бою
а ти стоїш безрадний
кольчуга прибиває до підлоги
немає сил ні щит ні меч підняти
і тільки стяг блакитний
плащ Марії
дає надію
Вікторія Кочубей