Думки під час сонного часу
Дитячий табір, як багато гарних думок випливає, коли чуєш ці слова. Я був там як відпочиваючим так і вожатим. З дитинства я їздив з друзями до узбережжя Азовського моря і мені це завжди подобалося. Нам ніколи не сиділося на місці, ми не спали днями й ночами, танцювали, грали в спортивні ігри, влаштовували бійки й кожен […]
Я простой подросток
Все наверняка помнят свои юношеские годы. Для наших родителей они были совершенно другими, ведь это совершенно иное поколение, которое без остановки твердит, что их время было на порядок лучше. Подростковый возраст считается эмоционально самым трудным и, видимо, не зря, ведь в голове постоянно варится каша, которая будет вариться достаточно долго, и никто не сможет отключить […]
Настя із Маріуполя
Літо, липень, 2017 рік. Військовий інститут при Університеті Шевченка. Вступна кампанія – хвилювання, адреналін, метушня. З усіма разом здавала і Настя, зовні звичайна дівчинка з Маріуполя. Підтягнута, сухорлява, зібрана, спортивної статури. Неслухняна кучерява зачіска з темного блискучого волосся, очі чорні, немов два вуглики, лагідні, але з твердим «усвідомлючим» поглядом. Всім своїм зосередженим виглядом демонструвала, що […]
Сховайте всі дзеркала
Бажаю Вам гарного дня! Дозвольте мені представитися. Мене звати Olien White. Моє справжнє ім’я Ольга. Я дочка Бєлого Олександра Івановича. Він був командиром екіпажу Іл-76 777, що 14 червня 2014 був збитий під Луганськом. Після його загибелі йому присвоїли звання «Полковник Повітряних Сил Збройних Сил України», а я отримала звання «Дочка Загиблого». На цьому я […]
Все события разумеется плод фантазии
Края тут теплые и море курортное – Красное. Вот только жаль, что мы тут вовсе не курортники. Но зато, и платим не мы, а нам. Ну, вот и настал черед отработать не особо щедрую зарплату. Хотя и это относительно. На моей Родине это реальные ДЕНЬГИ, за которые там много чего себе можно позволить. Только вот […]
Вогник надії (новела)
Він сидіть під ворітьми будинку, попри холод. Сидить, наче вартовий, хоча не розуміє, чому двері будинку ніхто не відчиняє. Перехожі, які рідко тут з’являються, співчутливо дивляться на нього, а він, і собі, кожного проводжає очікувальним поглядом. Уже кілька днів не мав навіть крихітки в роті. Підбігав до дверей, ставав на задні лапи, гавкав, скавучав – […]
А может кому и наука будет
Шарраххх!!! И над нашими черепами, со стороны тыла, с неприятным свистом, летят осколки. Оборачиваюсь и вижу, как над позицией наших коллег (стоящих в 500 м. позади), подымается белый “сноп” от разрыва. Как так?! Ведь выхлопа со стороны противника не наблюдалось? Да и при прилете “сноп” другого, темного цвета от поднятого взрывом в воздух грунта. По […]
Годзик маріупольський
У травні 2007 в Маріуполі стався безпрецедентний, принаймні для приморського провінційного міста, випадок. Втеча У місті гастролював цирк «Шапіто». І один з дресувальників, з метою реклами цирку виніс з вольєри крокодила, породи Нільський прісноводний. Звали його «Годзіла». І ходив він з ним по морському пляжі. Мавп, шиншил маріупольці та гості бачили дуже часто, а […]
Повний автобус героїв
Україна „Сетра” рушила з місця, повільно виїзжаючи на широку дорогу. Проводжаючі махали руками; з вікон їм відповідали новохрещені мандрівники. Повільно виїхали з поза-будинку Правосуддя. Вирулювали на Київську, з неї на Транзитну. Поступово набираючи швидкість, помчали на захід. На зустріч неймовірній пригоді всього життя… Ми не були знайомі. Ніхто ще не знав один одного. Нас […]
Якогось дня в часи затишшя… (бувальщина)
Альбіна була не з лякливих. Одне те, що на її тілі хизувалося з десяток наколок та не набагато менше пірсингів свідчило, що і болю вона не боїться. Змалечку в друзях мала більше хлопців, ніж дівчат, оскільки дівочі захоплення вишиванням хрестиком, любовними романами та постійним полюванням за модою її не приваблювали. Гра у волейбол, гасання на […]