Колона йшла. Десант. Броня гаряча
Солоний піт, і курява стовпом.
Я бачив те, що я не хочу бачить
Що прийде потім. Маревом і сном.
Там край села, хатина уціліла
Ми навіть дивувались якусь мить,
На підвіконні – дівчинка сиділа
А поруч з нею, зайчик та ведмідь.
Тут на війні, де щирого так мало
Де почуття, грубішають на жаль,
Де ми братів! Братів своїх втрачали…
Та дівчинка – як сонячний кришталь.
Залишиться, до сивини у скронях
Та Жданівка, колона і похід
Маленька дівчинка, сидить на підвіконні
Та ручкою, махає нам у слід.

Ксенія Коваль

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *