Кулі щоденно свистять беззупинно…
Кулі щоденно свистять беззупинно, Міни лягають точно у цілі, Хлопці в приціли вдивляються пильно, Дитячі малюнки давно пожовтіли. Вітер гойдає, рідні прапори, Б’є кулемет прицільно в зеленку, Ворог порушив усі заборони, За димом густим не видно веселку. Землю на шмаття ріжуть снаряди, Снайпер почав полювання своє, Не стихають ні на мить канонади, Ворог в чергове […]
Там
Там наші хлопці нищать гадів, Над головами кулі дзень-дзелень, Там ворог б‘є прицільно з Градів Там нуль, там пекло кожен день. Там побратими, там двохсоті, Атаки, Гради, обстріли важкі, Там непереливки піхоті, Вони тримають міцно рубежі. Там степ, вгризатись в землю важко І снайпери спокою не дають, Відважні воїни, безстрашні, Двобій щоденний з ворогом ведуть… […]
Всю ніч лупили міномети
Всю ніч лупили міномети І не стихав запеклий бій, В зеленку били кулемети, Травневий ранок був важкий. У землю вгризлися по плечі, Ніхто не буде відступать, Над головами свист картечі, Готові битись й наступать. Готові вичистити землю, Від тої хижої орди І ворогів усіх роздерти, Щоб більше не було біди. 08.06.20 Ілля Манченко – «Вчитель»
Герої східних рубежів
Герої східних рубежів Постійно поруч з ними небезпека, Щоденно міномети влучно б’ють, Їх не ляка ні дощ, ні сніг, ні спека, Двобій не рівний кожен день ведуть. За спинами: міста, родини, друзі, Гаї, озера, річки та моря, Щодня перебувають у напрузі, За Україну віддають життя. Їх не цікавлять ордени, медалі, Подяки штабу, чергові звання, Вони […]
Прийшов наказ: «Тримати висоту»
Прийшов наказ: «Тримати висоту, Її тримати за будь-яку ціну», Довкола все в крові та у диму І кулі дзень-дзелень над головою. Червнева спека вже бере своє, Земля зрання розпечена від сонця, Морська піхота бій важкий веде, Чекають вдома рідні у віконця. За висоту іде запеклий бій, Б‘ють кулемети, ріжуть землю міни, Черговий ранок знову був […]
Пандемічні роздуми
Зрештою ця клята пандемія змусила нас дещо повернутися в старі, призабуті часи. Часи з чергами, майже скрізь. Народ вже звикає стояти в чергах, але мовчки, цього разу мовчки. Ще повернулась боязкість, якась недовіра до ближнього і погляди якісь цікаві. Люди дивляться один на одного наче на шпигунів. А ще звичним стало незвичне відчуття, відчуття незмоги […]
Як я на карантині вчилася…
Якось так сталося, що все моє життя пов’язане з комунікаціями. Усними та письмовими, творчими та не дуже. Хоча, як на мене, будь-яка комунікація вимагає креативності та мистецьких здібностей. Тому, хоча до літераторів себе не відношу, можливість взяти участь у курсі зі сторітеллінгу мене дуже зацікавила. Курс виявився досить цікавим. От тільки з практичним завданням ніяк […]
Моє бурхливе карантинне життя
Чи бачили ви коли-небудь гірську річку? Нешироку та мілководну. Але бурхливу та стрімку. Вона шумить і нуртує, б’ється об каміння, розпорошуючи навколо дрібні бризки. Обточує, переносить з місця на місце дрібні камінці. Вперто пробиває собі шлях крізь валуни. Моє життя зараз нагадує саме таку річку. Воно бурхливе (ніколи голову підняти) і стрімке (Невже пройшла третина […]
Про птахів і карантин
Як на мене життя людини схоже на політ птаха. У когось цей політ короткий, а у когось, як у лелеки чи вальдшнепа – довгий, на сотню років. Хтось літає високо над хмарами, як наприклад орел, а якомусь горобчику цілком достатньо і невисоких горизонтів. Взагалі вважаю, що із птахами нас пов’язує немало, наприклад, як птахи ми […]
Моя історія №1
Яскраве полуденне сонце сліпить очі відбиваючись від темного полотна води, день котиться за обід, а я йду по гострому камінню своєрідного пляжу і липень огортає моє засмагле тіло гарячим подихом. Зараз, здається що, у тринадцять років навіть дихати було в насолоду, тим паче дихати невпинним вітром, що проноситься стрімкими схилами величезного затопленого кар’єру з видобутку […]