За синами плаче Україна
За синами плаче Україна, За синами плачуть матері, У зажурі знову вся країна, Знову є загиблі вояки. У зажурі вчергове бригада, Як дивитись в очі матерям? Суне на позиції армада, Ризикують хлопці всі життям. Односельці встали на коліна, Похиливши голови в сльозах, Їм салют останній з карабінів, Побратими видали сповна… 02.07.20 Ілля Манченко – «Вчитель»
Спілкування та спогади
Карантинні обмеження на COVID-19 дали привід замислитись для чого, або для кого ми живемо, що саме наповнює нас. Це стало чудовим поштовхом для спілкування. А воно робить нас ближчими один до одного. Так у нашій родині під час спілкування батьки почали згадувати історії зі свого дитинства. А ми з сестрою вже не тільки полюбляємо з […]
Думки під час сонного часу
Дитячий табір, як багато гарних думок випливає, коли чуєш ці слова. Я був там як відпочиваючим так і вожатим. З дитинства я їздив з друзями до узбережжя Азовського моря і мені це завжди подобалося. Нам ніколи не сиділося на місці, ми не спали днями й ночами, танцювали, грали в спортивні ігри, влаштовували бійки й кожен […]
Я простой подросток
Все наверняка помнят свои юношеские годы. Для наших родителей они были совершенно другими, ведь это совершенно иное поколение, которое без остановки твердит, что их время было на порядок лучше. Подростковый возраст считается эмоционально самым трудным и, видимо, не зря, ведь в голове постоянно варится каша, которая будет вариться достаточно долго, и никто не сможет отключить […]
Настя із Маріуполя
Літо, липень, 2017 рік. Військовий інститут при Університеті Шевченка. Вступна кампанія – хвилювання, адреналін, метушня. З усіма разом здавала і Настя, зовні звичайна дівчинка з Маріуполя. Підтягнута, сухорлява, зібрана, спортивної статури. Неслухняна кучерява зачіска з темного блискучого волосся, очі чорні, немов два вуглики, лагідні, але з твердим «усвідомлючим» поглядом. Всім своїм зосередженим виглядом демонструвала, що […]
Ти знаєш, чим пахне війна?
Ти знаєш, чим пахне війна? Кров’ю і потом солдатів, Коли мати на сина чека, А він під вогнем автоматів. Ти знаєш, чим пахне війна? Гумою, порохом, димом, Коли вдома лишилась вдова, З маленькою донею й сином. Ти знаєш, чим пахне війна, Там на нулі у окопах? Смертю щоденно дише вона, В донбаських степах і болотах… […]
Завили гучно міномети…
Завили гучно міномети, Земля заплакала від ран, В пітьму гуркочуть кулемети, Знімая ворога аркан. Бої ідуть не затихая, Борти летять в госпіталя, Ворожі міни завивая, Чергові забрали життя. Тримають міцно оборону, Славетні наші вояки, Щоб не ввірвалися додому, Руїни клятої війни. Вони щоденно у окопах, У дощ, у спеку та у сніг, В щоденних і […]
Годзик маріупольський
У травні 2007 в Маріуполі стався безпрецедентний, принаймні для приморського провінційного міста, випадок. Втеча У місті гастролював цирк «Шапіто». І один з дресувальників, з метою реклами цирку виніс з вольєри крокодила, породи Нільський прісноводний. Звали його «Годзіла». І ходив він з ним по морському пляжі. Мавп, шиншил маріупольці та гості бачили дуже часто, а […]
Він загинув за рідну країну
Він загинув за рідну країну, Він загинув зовсім молодим, У скорботі лишилась родина, Він був хлопцем звичайним й простим. Країну любив до нестями, І свідомо пішов боронить, Всі довкола його відмовляли, Її в скруті не зміг він лишить. Куля снайпера врізалась в груди, І навік зупинила життя, На колінах прощалися люди, З ГЕРОЄМ, що забрала […]
Короткий постріл, пада побратим
Короткий постріл, пада побратим, Ворожа куля врізалася в груди, Він дві хвилини тому був живим, Життя забрали чергового паскуди. Черговий бій, гуркоче кулемет, Сто двадцять другі міни ріжуть землю, Чека усюди ворога багнет, Довкола все нагадує пательню. А ворог суне все на висоту, Не припиняє обстріли із танків, Пішли свідомо хлопці на війну, Щоб було […]