#карантинякекзамен Мені іноді буває нудно. А вам? Чи завжди вам подобається робити те, що треба або читати “многабукоф”? Ой, тільки не кажіть мені, що ви дочитуєте до кінця дописи у Фейсбук! Ну, буває, звісно, погляд зачепиться за щось цікавеньке, але… Continue Reading
Я – дивакувата. Чому? Вам точно це цікаво? Ну, я тоді розкажу, але дайте слово: як тільки вам стане нудно, ви полишите читво і не будете мене критикувати. Бо я дуже не люблю критику. А ще не люблю натовпу. А… Continue Reading
Колись… коли дерева були великими… Здається так починаються всі цікаві історії або казочки. Хоча ні, казочки це: “Жила-була в одному великому, інстустріальному місті…“. О! Хай так буде! Мені так подобається! Так ось, в одному сучасному містечку, що розташувалося на краю… Continue Reading
* * * Іноді… хочеться заплющити очі й нічого не бачити. Іноді… хочеться заткнути вуха і нічого не чути. Не читати про смерті в АТО і себе пробачити. Жити як усі он живуть і байдужим бути… Так же легше, як… Continue Reading
* * * Когда закончится война…. И перестанут плакать мамы – В стране соборы, церкви, храмы Забьют в свои колокола. Когда закончится война… Последний воин скинет берцы – Спокойней станет биться сердце, Почтит героев всех страна. Когда закончится война… Бойцы… Continue Reading
* * * А волонтёры по ночам не спят. Не потому, что за день не устали, Пакуют для украинских ребят, В АТО, посылки, что за день собрали. А волонтёры по ночам не спят – Не потому, что хочется им славы,… Continue Reading
* * * Він тихо говорив й палив багато, І смуток в погляді, у зморшках все чоло. Розповідав, як загубив він брата, А їх у нього триста душ було. Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали… І зараз чорний крук над… Continue Reading
* * * Тихіше люди! Вслухайтесь мерщій! Відчуйте серцем грандіозну зміну, Ми – свідки та учасники подій, Коли народжується новая країна. Ми не самі, за нами Янголи стоять, І світлі сили нам допомагають, Щитом їм служить Божа благодать, Вони атаки… Continue Reading