Квиток назад
Ти стояла там – просто край дороги А я їхав сам. В сутінки й тривоги. Ти – така моя. Ніжна і тендітна Як з тобою я – світу, і не видно. Та прийшла війна. Я не коливався Як прийшла вона – то і я збирався. А тобі одне – вірити й чекати Куля омине. Смерті, […]
Записки волонтера
Я помню… Воспоминаниями холода и тишины Наполнено сознание мое Я помню ветер, проникающий повсюду И запах смерти из простреленных окон Хотелось мне проснуться из кошмара, Но был он наяву и был во снах, Он был везде, он шел за мной повсюду Я пряталась, а он меня искал В каком-то сне застряли бесконечном И не […]
Крымская боль
Въезжали русские на танках Они въезжали в его часть… Ломались выдержки останки Душа хрипела, и рвалась! Мы уходили… Не стреляли… Ведь мы же видели в прицел, Как братья, БРАТЬЯ наступали Смертей, никто им не хотел. И было горько и прискорбно… Прикладами, сбивали герб. Все по приказу – так удобно Все, так по-братски. Не в ущерб. […]
«Садок вишневий коло хати…»
Я услышала ее презентацию на конференции в Лондоне. Она меня удивила и заинтересовала. В перерыве я отыскала Зое, и мы познакомились. Зое – зеленоглазая шотландка, рослая, крепкая, сдержанная. Разговорить ее было непросто, но мой интерес был неподдельным, и, по всей видимости, ей самой хотелось заполучить искреннего и благодарного слушателя. Зое работает в небольшой НГОшке в […]
Мій герой
– Мам, я скільки дививсь про нього Він такий! Він такий крутий! Генерал, і напевне строгий Як рівняється чітко стрій! – Мам, він був командир походу Він з бійцями, не їв – не спав, Через труднощі й негоди, Мам, він завжди перемагав! – Мам, а пісня є – про тополі Я від нього слова в […]
Ти знаєш, чим пахне війна?
Ти знаєш, чим пахне війна? Кров’ю і потом солдатів, Коли мати на сина чека, А він під вогнем автоматів. Ти знаєш, чим пахне війна? Гумою, порохом, димом, Коли вдома лишилась вдова, З маленькою донею й сином. Ти знаєш, чим пахне війна, Там на нулі у окопах? Смертю щоденно дише вона, В донбаських степах і болотах… […]
Чи змінився я, чи змінились люди…
Чи змінився я, чи змінились люди, Зграя вороння, і клюють усюди. Куди я попав? Як не з цього краю. Мабуть, іншим став… І оце, лякає … Мене як нема. На душі огидно, Хата, як тюрма. І сім’я не рідна… А вона, ВОНА – і любов, і ласка! Виросла стіна. – Як міняє маски. І нема […]
Завили гучно міномети…
Завили гучно міномети, Земля заплакала від ран, В пітьму гуркочуть кулемети, Знімая ворога аркан. Бої ідуть не затихая, Борти летять в госпіталя, Ворожі міни завивая, Чергові забрали життя. Тримають міцно оборону, Славетні наші вояки, Щоб не ввірвалися додому, Руїни клятої війни. Вони щоденно у окопах, У дощ, у спеку та у сніг, В щоденних і […]
Сердечко на снігу
Коли говориш, менш як двох хвилин Коли так холодно, що зразу замерзаєш, Коли не відчуваєш часу плин… Коли зустрінемось… Ніколи й не знаєш.. Авдіївка… Завжди одне і теж… Грязюка, то замерзне то розстане, Болото, що йому немає меж… До сепарів, і матюком дістанеш. Як вижити! Як просто далі йти Беззаперечно мріяти, кохати, Заради зустрічі, і […]
Смерть
Любов і смерть завжди разом буває смерть маленька і легка як радість буває сіра з дня на день а буває смерть смертей коли пташки співають і сонце щасливо так вистрибує по річці а все ж таки потрібно дати ручки й ніжки і бік підставити під списа Вікторія Кочубей