Ти стояла там – просто край дороги
А я їхав сам. В сутінки й тривоги.
Ти – така моя. Ніжна і тендітна
Як з тобою я – світу, і не видно.
Та прийшла війна. Я не коливався
Як прийшла вона – то і я збирався.
А тобі одне – вірити й чекати
Куля омине. Смерті, не бувати.
Пару слів сказав. Повернувся в дійсність
Сам би обійняв, і стояв би вічність!
Ти мені кажи – так, по телефону
Ти мені пиши. Виривай “з полону”.
Мені чорт не брат! Знову на завдання
Ти – квиток назад. Ти – моє кохання.
Повернусь здаля. Грішним, не покаюсь
За тобою я, від війни сховаюсь.
Ксенія Коваль