Завили гучно міномети…
Завили гучно міномети, Земля заплакала від ран, В пітьму гуркочуть кулемети, Знімая ворога аркан. Бої ідуть не затихая, Борти летять в госпіталя, Ворожі міни завивая, Чергові забрали життя. Тримають міцно оборону, Славетні наші вояки, Щоб не ввірвалися додому, Руїни клятої війни. Вони щоденно у окопах, У дощ, у спеку та у сніг, В щоденних і […]
Все события разумеется плод фантазии
Края тут теплые и море курортное – Красное. Вот только жаль, что мы тут вовсе не курортники. Но зато, и платим не мы, а нам. Ну, вот и настал черед отработать не особо щедрую зарплату. Хотя и это относительно. На моей Родине это реальные ДЕНЬГИ, за которые там много чего себе можно позволить. Только вот […]
Вогник надії (новела)
Він сидіть під ворітьми будинку, попри холод. Сидить, наче вартовий, хоча не розуміє, чому двері будинку ніхто не відчиняє. Перехожі, які рідко тут з’являються, співчутливо дивляться на нього, а він, і собі, кожного проводжає очікувальним поглядом. Уже кілька днів не мав навіть крихітки в роті. Підбігав до дверей, ставав на задні лапи, гавкав, скавучав – […]
Сердечко на снігу
Коли говориш, менш як двох хвилин Коли так холодно, що зразу замерзаєш, Коли не відчуваєш часу плин… Коли зустрінемось… Ніколи й не знаєш.. Авдіївка… Завжди одне і теж… Грязюка, то замерзне то розстане, Болото, що йому немає меж… До сепарів, і матюком дістанеш. Як вижити! Як просто далі йти Беззаперечно мріяти, кохати, Заради зустрічі, і […]
А может кому и наука будет
Шарраххх!!! И над нашими черепами, со стороны тыла, с неприятным свистом, летят осколки. Оборачиваюсь и вижу, как над позицией наших коллег (стоящих в 500 м. позади), подымается белый “сноп” от разрыва. Как так?! Ведь выхлопа со стороны противника не наблюдалось? Да и при прилете “сноп” другого, темного цвета от поднятого взрывом в воздух грунта. По […]
Повний автобус героїв
Україна „Сетра” рушила з місця, повільно виїзжаючи на широку дорогу. Проводжаючі махали руками; з вікон їм відповідали новохрещені мандрівники. Повільно виїхали з поза-будинку Правосуддя. Вирулювали на Київську, з неї на Транзитну. Поступово набираючи швидкість, помчали на захід. На зустріч неймовірній пригоді всього життя… Ми не були знайомі. Ніхто ще не знав один одного. Нас […]
В поле грады в нас стреляют
В поле грады в нас стреляют, минометы накрывают, на дорогах мины-смерть. Страха нет, идёт война, нам забыта тишина. Встал и пуля сразу в лоб, будет всем другим урок. К земле сразу привыкайте, в полный рост вы не вставайте, лучше пухом на траве, чем лежать в сырой земле. Может день и проживёшь, будет шанс врага убьешь, […]
Смерть
Любов і смерть завжди разом буває смерть маленька і легка як радість буває сіра з дня на день а буває смерть смертей коли пташки співають і сонце щасливо так вистрибує по річці а все ж таки потрібно дати ручки й ніжки і бік підставити під списа Вікторія Кочубей
Коли
*** коли сядеш зі мною поряд на хмарі і будемо ми вести мирну бесіду бовтаючи ногами всі мури попадають і тоді поймеш яке то нінащо не придатне неправдиве недоречне все що ділить людей на землі Вікторія Кочубей
Дякую
*** Дякую що не війна що руки й ноги що весна вдаряє в очі вуха серце що не Сталін не голод коли мати з’їдає дитину хоч сама роблю це частенько дякую що дім шпалери старенькі павутиння в куточку Іринчині речі на меблях підлозі що вода гаряча холодна що телефони аж два домашній для тих хто […]