Там де сонце торкається степу…
Там де Сонце торкається степу, Де палає земля і поля, Де є місце свинцю і багнету, Там триває кривава війна. Там де Сонце сідає за обрій, Де степи без колосся стоять, Там рубіж тримає «Хоробрий», Він команду чека «Наступать!». Там де Сонце обгортують хмари, Там де кулі та міни свистять, Наші воїни йдуть до звитяги, […]
Вікінг
Вальгалла… І за сотнями дверей Я буду пити мед і веселитись, Я не боявся. Я беріг людей Я там не міг! Не міг не опинитись ! …У Київ, повезла мене батьки Екскурсія. І так розповідали! А я малий, і слухав залюбки Про вікінгів, що Київ заснували! Запам’ятав, я вікінгів отих Як ниточка червона через роки, […]
Сон
Не пам’ятаю, як ми опинилися в тому лісі. Пересувалися без жодного звуку, тільки стукіт трьох сердець, надзвичайно гучно і швидко. Обстріл почався несподівано, кулі пролітали густо, в усіх напрямах, наче хотіли створити для нас ковдру. Страшно? – ні, тільки солоний присмак у роті… Перед очима постала картина з минулого: невеличка сільська школа, дев’ятий клас, перше вересня… […]
Десантный флаг
Мне десантники флаг подарили И на флаг, прикрепили медаль. Все меня обнимали, шутили А я видел на лицах печаль… А я знаю, что страшно это – Просто флаг этот, был на войне ! Про окопы, бои и рейды – Нет, они не сказали мне…. А я знаю что Толика нету! Его нет! А они молчат… […]
Сніжна королева
…Така моя – і не моя Зробився, кошеням із лева. Всі подвиги – у твоє ім’я Моя ти СНІЖНА КОРОЛЕВА. Закрию очі – і не сплю Не знаю, де себе подіти. Я божевільний. Я люблю Ту кригу, понад все на світі! А тут війна. А тут Донбас Війна смердить. Війна вбиває. А я… Я думаю […]
5 мешков
– А я собрал их, пять мешков… Мы все, в мешки их собирали. Останки наших пацанов, Среди обломков мы искали. Нет, никого я не узнал Там не возможно было… Правда… Себе я чувства запрещал. Вдруг! – “Курица” родной бригады! Накрыло. Плакал я без слов. И чтоб не замечали люди. Так жалко … Жалко пацанов … […]
За синами плаче Україна
За синами плаче Україна, За синами плачуть матері, У зажурі знову вся країна, Знову є загиблі вояки. У зажурі вчергове бригада, Як дивитись в очі матерям? Суне на позиції армада, Ризикують хлопці всі життям. Односельці встали на коліна, Похиливши голови в сльозах, Їм салют останній з карабінів, Побратими видали сповна… 02.07.20 Ілля Манченко – «Вчитель»
Развєдка (армійський гумор)
Чорна морда! Чорний сам, Лазим тут по кушерям! Де той снайпер? – Не вказали! Комарі, вже задовбали! Нє! Залізли ми з тобою, Обережною ходою. Ні на що б не наступить Бо ще хочеться пожить! Хочеться, нарешті дощ! А іще, Наталчин борщ До Наталки, по-страшному! Та і взагалі, додому ! Ні Наталки, ні борщів! Зиркаєш, із-за […]
А ты уезжаешь – и я не целую…
А ты уезжаешь – и я не целую И не провожаю. И снова тоскую. И может, мой ветер – тоскуешь ты тоже Но я не отвечу. И не потревожу. Война нас свела. Только правда не с нами Но чувства горели, играли сердцами. А я не страдала. Нет, я не ревела Война позвала. Я в окно […]
Він слухав класику
Він слухав класику Він був дивакуватий, Навушники, розбитий телефон. То був “Шопен” із нашої бригади Все щось бубнів, під носа, в унісон. А ми сміялись! Було якось дивно, Я слухав репчик, лейтенанти рок. А він по кухні – днями й не видно Та опера “Кармен”, серед мисок. Він був такий, Такий не балакучий Але стріляти, […]