Він слухав класику
Він був дивакуватий,
Навушники, розбитий телефон.
То був “Шопен” із нашої бригади
Все щось бубнів, під носа, в унісон.
А ми сміялись!
Було якось дивно,
Я слухав репчик, лейтенанти рок.
А він по кухні – днями й не видно
Та опера “Кармен”, серед мисок.
Він був такий,
Такий не балакучий
Але стріляти, дуже влучно вмів.
І готував борщі такі смачнючі,
Тушло, картопля – й роту накормив!
Він старший нас.
Ходили ми до нього
Та відкривали душі молоді
А він, перебираючи гороха,
Нам радив, як завадити біді.
Загинув.
І важливого не стало.
Розумний був. Була душі краса.
Ми слухали Бетховена під сало,
Тепер на кухні, нявкає попса.

Ксенія Коваль

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *