Чорна морда! Чорний сам,
Лазим тут по кушерям!
Де той снайпер? – Не вказали!
Комарі, вже задовбали!
Нє! Залізли ми з тобою,
Обережною ходою.
Ні на що б не наступить
Бо ще хочеться пожить!
Хочеться, нарешті дощ!
А іще, Наталчин борщ
До Наталки, по-страшному!
Та і взагалі, додому !
Ні Наталки, ні борщів!
Зиркаєш, із-за кущів.
Як первісний сміх і страх,
Мій напарник у двох очках!
– Річечка. А там, топтались
А он там, переправлялись.
Доповідь – до командира
Хай приймає контрміри.
Все. Красавчики. Зробили
А тепер фінальне діло.
– Вибратись із цих “курортів”
І нарешті, вмити морду!
Ксенія Коваль