Чорна морда! Чорний сам,
Лазим тут по кушерям!

Де той снайпер? – Не вказали!
Комарі, вже задовбали!

Нє! Залізли ми з тобою,
Обережною ходою.

Ні на що б не наступить
Бо ще хочеться пожить!

Хочеться, нарешті дощ!
А іще, Наталчин борщ

До Наталки, по-страшному!
Та і взагалі, додому !

Ні Наталки, ні борщів!
Зиркаєш, із-за кущів.

Як первісний сміх і страх,
Мій напарник у двох очках!

– Річечка. А там, топтались
А он там, переправлялись.

Доповідь – до командира
Хай приймає контрміри.

Все. Красавчики. Зробили
А тепер фінальне діло.

– Вибратись із цих “курортів”
І нарешті, вмити морду!

Ксенія Коваль

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *