Версія для друку та PDF

Вікінг

Вальгалла…
І за сотнями дверей
Я буду пити мед і веселитись,
Я не боявся. Я беріг людей
Я там не міг! Не міг не опинитись !
…У Київ, повезла мене батьки
Екскурсія. І так розповідали!
А я малий, і слухав залюбки
Про вікінгів, що Київ заснували!
Запам’ятав, я вікінгів отих
Як ниточка червона через роки,
Вичитував, вбачав себе у них,
Героєм саги, із давен глибоких.
Валькірії… – Таємний ідеал…
Красуні. І відважні, і сміливі.
Я, дівчину таку собі шукав
Струнку, блакитнооку і вродливу.
Та першою, знайшла мене війна
І я пішов! Як вікінги, неспинний.
Не перший рік! Хай Одін мене зна !
Я – ВІКІНГ! Тільки тут, на Україні!
Авдіївка. Знов бою ураган!
І кинуло, й стіною привалило.
Нестерпний біль, і чорна кров із ран
Я вікінг. Тільки дихати, не силах…
Нема нічого. Біль і чорнота
Та я чекаю. Грубо і уперто.
Не зна костлява і не молода
Що вікінг я, і не боюся смерті !
ВАЛЬКІРІЯ… Розходиться імла
Мене на Промці, довго так шукала…
Моя красуня… Дівчинка… Прийшла
Благаю… Забери мене в Вальхалу…

Ксенія Коваль

One Comment

Напишіть відгук