– Добрий день Славко.
– Добрий день, Наталья Міхайловна.
– Сьогодні у чоловіка день народження, зайдеш Славко?
– Ні, Наталія Михайлівна. Поспішаю. Передайте вітання на словах.
Терпіти не можу її чоловіка. Урод, ЧМО та нероба.
– Ну ладно, Славко. Передам.
Ой, ти знаєш, двоюрідний брат твій на зв’язок вийшов. Він тепер не в Ростові. Він тепер в Сирії.
Говорить, що воює. За гроші воює. Сказав що тобі вітання передавати не буде. Сказав тільки, що неодмінно зустрінеться з тобою. Коли-небудь зустрінеться.
– Добре Наталія Михайлівна. Зустрінемось з ним. Неодмінно зустрінемось.
Відповів я, стискаючи складний ніж в кишені.
Зустрінемось.
P.S.: Я та мій двоюрідний брат, воювали по різні сторони фронту. Я за Україну, а він за підорасів.
Позивний «Людожер»
Начало:
“2014 рік. Розмова зі шкільним товаришем”