– Добрий день Славко.

– Добрий день, Наталья Міхайловна.

– Сьогодні у чоловіка день народження, зайдеш Славко?

– Ні, Наталія Михайлівна. Поспішаю. Передайте вітання на словах.

Терпіти не можу її чоловіка. Урод, ЧМО та нероба.

– Ну ладно, Славко. Передам.

Ой, ти знаєш, двоюрідний брат твій на зв’язок вийшов. Він тепер не в Ростові. Він тепер в Сирії.

Говорить, що воює. За гроші воює. Сказав що тобі вітання передавати не буде. Сказав тільки, що неодмінно зустрінеться з тобою. Коли-небудь зустрінеться.

– Добре Наталія Михайлівна. Зустрінемось з ним. Неодмінно зустрінемось.

Відповів я, стискаючи складний ніж в кишені.

Зустрінемось.

P.S.: Я та мій двоюрідний брат, воювали по різні сторони фронту. Я за Україну, а він за підорасів.

Позивний «Людожер»

Начало:

“2014 рік. Розмова зі шкільним товаришем”

“Дзвінки з дому”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *