2014 рік. Розмова зі шкільним товаришем.
– Привет. Как живёшь? Как работа?
– Нормально. Телекомунікаційні вежі будую.
Збрехав я.
– Есть робота. Но нужно уехать.
– Що за робота?
– Робота не пыльная, но сначала стажировка в Крыму и Ростове на Дону.
Если согласен, я договорюсь. Офицером у Дрямина будешь. Твой двоюродный брат уже там.
– Пішов ти Олег на йух!
Я зрозумів що то за робота.
– Ты чо? Ты же наш!
– Пішов ти на йух в третій раз!
Олег уйшов. Більше я його ніколи не бачив.
А я в той самий день, пішов в ПС.
Позивний «Людожер»
Продовження: