Версія для друку та PDF

Дзвінки з дому

Скандали, плач, пробачення та тихе родинне життя, це все буде після, а поки я ставлю мобільні вежі.

 

– Привіт кохана, чекай скоро буду.

– Ой! А коли? Як скоро? Я борщику зварила. Як робота?

– Нічого. Продовжуємо мобільні вежі будувати. Планую через півтора – два тижні.

– Добре, я з дітьми чекатиму. Цілую.

– Я також.

 

– Коханий, чого я тебе дзвоню, тут на дівчаток плащики запропонували, такі гарненькі ти б побачив. А що це за шум та гуркіт?

– Техніки працює та хлопці шурупокрутами працюють, а бахкає то Жмен кувалдою метал рихтує.

– А що зі зв’язком?

Як їй сказати???

– На дні котловану сиджу, ось і не стабільний.

– Ладно, біжу працювати, до зв’язку.

 

– Алло.

– Що це за номер? Чому з тобою довго зв’язку не було? Що з голосом? Чому кричиш коли говориш? Що з телефоном? Чому мені дзвонив якийсь військовий та казав що йому дуже прикро, але у нього для нас погані новини? Ти де весь цей час був? Ти мені брехав? Я тебе вб’ю тварюка … твою мать!

– Я теж тебе люблю кохана. Все потім. Головне що я з тобою розмовляю.

Плач, короткі гудки.

 

Все норм. Їду до дому. «Людожер» залишився там.

Позивний «Людожер»

Напишіть відгук