Сльози Яги. Покровитель добровольців
Долю не треба боятися як біду. За долею треба йти як за зорею. Колись давно бог-творець наших предків Род, набувши людської подоби, зійшов у Яву на землях, які ми називаємо зараз Українським Поліссям. Там він зустрів суджену − гордовиту русявку Ягайлу. Однак, жива людина може потрапити у Вирій, тільки пройшовши самостійно стежками Потойбіччя. Дівчина мала […]
«Війна і те, що після»
1 Боже… Не покинь! боже, не покинь… боженепокинь боже, не покинь хоч ти мого безголов’я! воно як упевнений місяць ‒ уповні… якими знаками, чертами й різами до тебе дописатися, докликатись і дорізатись? може, випекти на долоні тавро посту? бути наскрізь правильною ‒ це ж і є йти на поступки? і ніякими голосами, депресіями й кризами […]
І Вирій за нас!
(фентезі-оповідання на основі реальних подій) Сну білі крихти неприпустимо важкі. Квола буденність твоїми ранами скресла. Ти в мене сильний. Чуєш?! Тримайся. Стій. Хоч поле бою й звузилося до ліжка. 1 Весняного дня вже 2014, за літочисленням українців, року у Вирії раптово з’явився нечастий гість – русявий юнак у білому, зі щитом і списом. Вінок із […]