Осінній степ

Осінній степ. Стерня під ногами кололася навіть через підошву кросівок. Маленьких таких, дитини шести років. Сьогодні вперше мене взяли пасти корів… То було спекотне літо, замало дощів, багато сонця. Військова балка, де сотні років випасали худобу, за ці спекотні місяці… читати далі

Квіти війни

Сад стояв залитий яскравим ранковим сонцем, яке переливалося в дрібних краплинах роси, неначе у дзеркалі. В повітрі пахло свіжістю та ранковою прохолодою. Горобчики жваво цвірінькали свої веселі історії, а десь за садом чувся неквапливий лісовий гомін… Біла чепурна хатина,  засаджена… читати далі

Життя – тобі…

Для кохання у нас часу мало, Для мовчання – у нас віки.  Василь Симоненко «…Ну квіточко, навіщо так плакати, не треба побиватися. Поглянь, яка краса за вікном, бачиш, як кружляють у повітрі тендітні сніжинки? Лишень просто задивись… А згадуєш, коли… читати далі