Осінній степ
Осінній степ. Стерня під ногами кололася навіть через підошву кросівок. Маленьких таких, дитини шести років. Сьогодні вперше мене взяли пасти корів… То було спекотне літо, замало дощів, багато сонця. Військова балка, де сотні років випасали худобу, за ці спекотні місяці втратила всі барви зелені. Сільська ж череда налічувала близько сотні корів, тому не вистачало паші. […]
Квіти війни
Сад стояв залитий яскравим ранковим сонцем, яке переливалося в дрібних краплинах роси, неначе у дзеркалі. В повітрі пахло свіжістю та ранковою прохолодою. Горобчики жваво цвірінькали свої веселі історії, а десь за садом чувся неквапливий лісовий гомін… Біла чепурна хатина, засаджена з усіх боків мальвами, стояла на окраїні невеликого села. Маленький город впирався у лісові хащі, […]
Життя – тобі…
Для кохання у нас часу мало, Для мовчання – у нас віки. Василь Симоненко «…Ну квіточко, навіщо так плакати, не треба побиватися. Поглянь, яка краса за вікном, бачиш, як кружляють у повітрі тендітні сніжинки? Лишень просто задивись… А згадуєш, коли ми вперше з тобою познайомились? Нумо, згадай, тоді ще такий дощ ішов, що на переповнених […]