Я тут лежу у полі сніговому,
Я тимчасово невстановлений боєць,
Я пав матусю у бою важкому,
Для школярів я буду приклад і взірець.
Ти йдеш до мене з квітами щоденно
І як сама живеш розказуєш мені,
Мене питаєш: “Чи було страшенно,
Як гради нас тоді притисли до землі?”
А я тобі не можу відповісти,
Бо шостий рік лежу двохсотим у землі…
“На нас тоді піхота й танки тисли
І ми не рівні вели з ворогом бої”.
Я тут лежу у полі сніговому,
Я тимчасово невстановлений боєць,
Я пав матусю у бою важкому,
Для школярів я буду приклад і взірець.
Ілля Манченко – «Вчитель»