Тягнув він побратима на собі,
Тягнув його з під обстрілів шаленних,
Свинцеві не спинялися дощі,
Про ставлення він знав до полонених.

Тягнув його, не дивлячись на біль,
В одній руці стискаючи гранату,
Не знав він скільки залишилось миль,
Життя юнацьке рятував солдату.

Він добре знав по переду свої,
Прикриють і у біді не лишать,
У флягах не було уже води,
А “вдома” їх цигарками потішать…

Тягнув він побратима на собі,
Тягнув його з під обстрілів шаленних,
Свинцеві не спинялися дощі,
Про ставлення він знав до полонених.

24.10.2020 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *