Цілують прапор синьо-жовтий,
Вантажаться у кузови машин,
Байдужим не лишився жодний,
Відважний, мужній український син.
Рушають у степи Донбасу,
Щоб боронити села і міста,
Щоб не прорвалася зараза,
За Україну віддають життя.
Останні подихи та сльози,
Обійми друзів, рідних і дітей,
Серця їх б’ються у напрузі
І гіркі сльози котяться з очей.
Колона вирушає швидко,
Сини найкращі рушили на Схід,
Тепер дзвінки та есемески рідко,
Бо там щоденно йде запеклий бій.

17.10.2020 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *