Цей день був важчий ніж учора, довкола вже розсіявся туман.
Навколо бруд, волога, невідомість, праворуч ворог вже розбитий не дарма.
І хлопці всі радіють, і не знають, сьогодні їх чекає повний жах.
Наш ворог підлий, і зліва вже заходить, на той момент відстріляна броня.
І вистріл двадцять шостій із ладу не виводить броньованого танку упиря.
В безвиході прохає командир наш: – Нехай накриє нас своя арта.
Але арта мовчить, і ворог вже підходить, немає чим віддячити сповна.
І ця команда: Відступ, не спасає, не всі встигають вийти із кільця.
І з впевненістю скажемо: – Вічна Слава! Ми вдячні Вам за мир і спокій наш.
І низько до землі поклін подяки, за Ваш неоціненний внесок тоді там.

22.01.2018 р.
Ігор Сірко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *