Версія для друку та PDF

Вона жива

Вона жива (про природу)

Відкривши очі дивним ранком,
Не збудеш ти її окрас.
Вона не штучне есперанто!
Вона живе навколо нас!

Вона світа яскравим сонцем,
Прошаючи крізь хмар буття.
Вона нам стане охоронцем,
Як схоче серце каяття.

Ім’я її просте – Природа,
І не потрібно зайвих фраз.
Краси в ній сила і свобода –
І в ніч і в профіль і в анфас.

Начерк

Минають дні, роки, століття.
Горить розпечене життя…
Зшивають ниткою країну.
Веде майбутнє в забуття?

Поставили під обстріл серце.
Театр тіней – є життя.
Що буде далі? Розберемось,
Бо шлях до храму – каяття.

Тарасові думи

Вважає люд, що нездоланний,
Що сила їх веде вперед!
Та тільки шлях вона туманить,
А цей народ по колу йде.

Не чули, чи то не хотіли,
Чи, може, побоялись вмить.
А Він писав, про що боліло.
Хоч тіло солодко і спить

Душею й серцем споглядає,
І промовляє Він вітрам –
Не знає цей народ! Не знає,
Що не зведе ніяких брам!

Що він по колу буде бігти,
Як непокірна дітвора.
І прийде час, вернуться люди,
Збере їх знову ця гора.

Я буду тут! Я їх чекаю!
Їх тихий кобзи плач збере.
Надію я одну плекаю,
Що спокій в цей народ прийде!

Аня Луценко

Напишіть відгук