“Синочку любий, як ти там,
Чому вже тиждень ти не дзвониш?”
“Давали відсіч ми катам,
Пробач нічого не поробиш!
Ти не хвилюйся, добре все,
Люблю й обіймаю тебе міцно,
Мене твій хрестик береже,
Часу нема катастрофічно“.
“Ну ти себе там бережи,
Все, + матусю обіцяю,
Сестрі маленькій розкажи,
Що сон її оберігаю.
Ну все побіг, бо загуло,
Полізли сєпари у наступ,
Ми з хлопцями зупиним зло,
Хоч якби нам не було страшно!”
“Ало, синочку” – в трубці бій,
І чути голос командира:
“Бий з кулемета їх Андрій.
І ніч крислата наступила…”
09.08.20 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»