Разом злетіли в той нічний час,
Три екіпажі в різних бортах.
Ми не гадали, що в злу годину
Вражий снаряд вб’є наших друзів.
Ми на землі, хлопці на небі,
В пам’яті нашій сполох наземний.
Було нам страшно бачити їх,
Плакати хотілося сильно ридма.
І помолившись хлопцям сказав:
Треба! Бо ми могли бути там…
Бог допоміг нам, давши нам сил,
Ми їх відправили в вічності дім.
Було нам страшно наступного дня,
Їх відправляти у вічне життя.
Сорок десантників, сорок бійців
Ви зразок мужності всіх поколінь.
Посмішки ваші з неба летять,
Вічно ви в пам’яті в наших серцях…
Ігор Сірко