Сойка в гаю ніжно щебечіть,
Лагідний спів серце лоскочіть,
Білий пухнастий не знає тяжіння
В небо летить якесь диво дивне.
Сонечко світить радує очі
В той самий час дощик ляпотить.
Трепетно спів той у вись підіймає,
Наче с пухнастим тяжіння немає.
Стукіт у вікні унісон стуку серця,
Сонечко світить, небо гуркоче.
Ніч підступає, сойка спурхнула,
Чи не злякав гай невідомий?
Дощ проливний, світ загадковий?
Може втомилась вже, може в турботі?
Спів той у пам’яті, свіжість весною,
Всі перекати, всі передзвони,
Ніч віддаляють разом з пітьмою.
Відповідь млосно застигла у часі,
Чи був той спів? Чи просто видіння.
Стукає, стукає, стукає дощик,
Зелень напоює, сад процвітає.
Чи це підживлення, чи просто омана,
Справжня краса небо спіткало,
Білий пухнастий у небо летить,
Сонечко світить, дощ ляпотить,
Сойка в гаю пісню співає,
А соловейко порхає, порхає.
Чи це видіння, чи який сон?,
Подих захоплює, стукіт у вікно.

06.06.2021 р.
Ігор Сірко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *