Схиляю голову перед труною,
У ній лежить мій друг і побратим,
На небо вчора забраний війною,
Він не вернувсь, як обіцяв – живим!
Ми з ним пройшли усі пекельні кола,
Не раз в боях мене він прикривав,
Цигарки з ним ділили позавчора
І він як завжди влучно жартував.
А вчора впав в бою із ворогами,
За Україну, рідних та близьких,
Батьківська хата сповнена сльозами,
Він бився мужньо з ворогом страшним!
Нас накривали кучно міномети,
Він не ховавсь за спинами бійців,
Збивав пиху він влучно з кулемета,
Навік лишиться в пам’яті батьків.
12.07.20 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»