Пам’яті Напрягло Роману Дмитровичу
Копали ми з друзякой Ріо той окоп,
Один навпроти іншого – єднання
І дощ завзятим хлопам не указ,
Стоїмо у багнюці та копаєм.
Він молодий козаче, патріот
Таких в ці дні вже геть замало.
Коріння всюди заважа,
Але ми йдемо упевнено к єднанню.
Таким запам’ятався той солдат,
Але на жаль його немає.
Наступний день копав він знов,
І тут лиха нечиста сила потягла іншого дебіла,
Який пішов дзвонити в повний зріст,
Хоча відкрита повністю місцина,
Не думаючи зовсім де він є,
Не думаючи, кулю у живіт
Від снайпера ворожого схопив він.
А наш соколівець, мужній хлоп
В мить на поміч побратиму.
Так на жаль його нема,
Куля снайперська у шию,
Він спасав, бо він Герой!
Справжній подвиг побратима.
Будем пам’ятати крізь роки,
Будемо гордитися героєм.
Бо таких як він уже нема,
Лицарів української долі!!!
Ігор Сірко