Просякла кров’ю вишита сорочка,
Ворожа куля в груди увійшла,
Не дочекалась вдома батька дочка,
Пішла на небо воїна душа.
А бій тривав, гармати не стихали,
Ішла у наступ клята сепарня,
Усі навали хлопці відбивали,
А снайпер полював із укриття.
Гатили міномети із зеленки,
Земля з під ніг уходила в ту мить,
А душу гріла посмішка Оленки,
Що дарувала хлопцям життя нить.
Земля уся у вирвах і порізах,
Ворожий танк у полі догора,
Міцніше хлопці каменя й заліза,
Героям Слава! Слава Навіка!
29.08.2021 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»