Пост-травматичний ріст у турбулентні часи

Я Пелюстка Марина, 30 років, особа з особливими потребами та з інвалідністю 2 групи по зору, маю проблеми з зором, зі слухом та опорно-руховим апаратом. За фахом я біолог та психолог. Працюю психологом.

До початку пандемії, я пережила багато довготривалих стресів та психотравмуючих подій. Наслідками було порушення адаптації у суспільстві. Турбулентні часи мене навчили жити по іншому. У мене є позитивні та негативні перетворення. Позитивними перетвореннями у мене є те, що я перестала приділяти часу минулому. Перестала тримати у своїй душі людей, які мені не потрібні по житті. Я засвоїла онлайн методи роботи психологічного консультування та психокорекції. Частіше стала відвідувати онлайн конференції. Більше стала приділяти часу духовному росту. Стала частіше відвідувати творчі майстерні та частіше писати прози. Більше я стала проводити час на природі. У вільну годину я відвідую вистави, парки, екопарк та єнот-кафе міста Харкова. Негативними перетвореннями є те що брак клієнтів. Недоліки я компенсую творчістю, домашніми справами та спілкуванням з рідними, зі знайомими та з колегами. Знайшла собі хобі пишу прози, виробляю ляльки, колажі, фотографую різні красиві фото природи – рослин та тварин. З фото я виготовляю фотоколажі на різні психологічні тематики. Частіше стала брати участь у конкурсах, виставах та в онлайн марафонах. Розуміючи те, що позитивні дії, духовність, нові знання прагнуть до зростання.

З вище сказаного мною я зробила висновок, що Пандемія людства XXI століття – це урок для суспільства та шанс, це – шлях до миру, духовності, толерантності, творчості та нових знань. Це все веде нас до зростання у турбулентні часи.