Мій Нікополь – це рідний край
Мого народження життя,
Для мене серця мого рай,
Бо тут живе моя сім’я.
Я народився в Україні,
Є в мене мама і сестра,
Я відчуваю поряд з ними,
Любов турботу це сім’я.
Без хмарне я прожив дитинство,
Садочок пам’ятаю свій,
І однокласників єдинство,
Шкільне життя, безмежність мрій.
Навчався в технікумі вправно,
До академії вступив,
Металургія наша славна,
Дає країні міцність сил.
Працюю зараз на заводі,
Тримаю марку НЗФ,
Відповідальний на роботі,
Я працівник на ЦПФ.
Не так давно я був солдатом,
І в лавах армії служив,
Зустрів там друга, духом – брата,
Ми разом це єднання сил.
Він зараз там де біль країни,
Де гинуть молодь і старі,
За нашу неньку Україну,
За волю рідної землі.
До ворогів не мають страху,
Не розуміють лише – як???
Сусід, і брат міг зрадить брата,
І стати на ганебний шлях.
За свою рідну Україну,
За кожен клапоть цих земель,
У бій ідуть сини країни,
Народ одягнений в шенель.
На завжди це життя змінило,
Початком став для всіх майдан,
Патріотизм велику силу,
На боротьбу усім нам дав.
Ми пам’ятаємо ще славу,
І велич нашої Січі,
Іван Сірко, Богдан Хмельницький,
На смерть за волю нашу йшли.
І велику вітчизняну,
Люд мирний за свободу встав,
І перемоги день весняний,
Шлях у майбутнє нам проклав.
І зараз Нікопольці наші,
Під кулі за свободу йдуть,
Бо зраду, смерть і купу фальші,
Російскі путінці несуть.
Ми молодь!!! Чуєш Україно?
Піднімемо тебе с колін,
Багато нас, а ти єдина,
На захист стане кожен син.
У боротьбі за кращу долю,
За мир в домівках і тепло,
Міцніє наша віра й воля,
Господь бере нас під крило.
Відродиться суспільство наше,
І ворожнечі прийде край,
Надія завжди є на краще,
Там де нема нас лише рай.
Любов добро серця зігріють,
Бо нас підтримує весь світ,
Нехай старі й малі радіють,
В коханні тане злоби слід.
Ми патріоти України!
Моє містечко! Мій народ!
Коли ми разом ми єдині,
Ми сили й мужності – оплот.
Султан