Заїхали ми до одного містечка на Донбасі, а там… Мама дарагая! Сепарви, хоч греблю гати.
Мирняк типу бунтує.
Оточив нас зусібіч натовп п‘яно-конченого бидла.
Ну ми заскочили до адмінбудівлі одної й в глуху оборону стали.
Аж гульк! А одного нашого то і нема! Загубили! Так тікали, що і не помітили, куди він подівся!
Туди-сюди кинулись! Нема!
Аж тут Рагнар: «Так оно ж він стоїть! На вулиці!»
Ми до вікна! Точно стоїть такий у броніку чорному поверх білої сорочки, на пузі кобура з пістолетом метляється, руці на грудях схрестив і озирається з лицем пресвятого херувіма.
От точно, як на фотці фізіономія була, а навколо вирує сепарська вакханалія.
Капеееець!
Я такий:
– Рагнарич, ствол у вікно і щойно якась падлюка на отого нашого буддіста кинеться, вали її без усякого!
Рагнарові такі завдання, як візит до коханки. Зарядив, примостився, бдить!
Я хапаю телефон, набираю нашого друга, а сам же ж дивлюся, що воно буде. Бачу – бере і таким голосочком:
– Алло! Слушаю!
– Братан! Зараз, спокійно, без метушні, ідеш до машини, сідаєш і так само спокійно, без різких рухів, валиш звідси кварталів на два. Ми тебе прикриємо поки від‘їжджатимеш.
– Добре! Так і сдєлаю. Ага. Харашо!
Поклав слухавку до кишені, озирнувся навкруги й по діловому потопав до машини, а ми автоматними стволами його супроводжували, готові стріляти.
Сів, завів свій пепелац, і спокійненько так виїхав задки на дорогу, а там так само спокійненько покотився кудись в бік центра.
Фуууух!
Хвилин за п‘ять дзвоне:
– Я тут від‘їхав на два квартали, припаркувався. Вас чекатиму!
– Молодець!
Вічно ми з ним кудись та встрявали. Є що згадати.
З Днюхою, друже Валерій Гарагуц!
Ярема Галайда
Валерій Гарагуц:
– Все не зовсім так було, звичайно. Чомусь ти не згадав, що по поверненню на базу, свій пістолет розрядити сам не зміг, тебе просив. А автомат мій ти три дні ще тягав, бо я терміново поїхав до Дніпра.
Ярема Галайда:
– Та то таке 🙂 ))) Чесно кажучи не пам‘ятаю вже багато чого 🙂
Валерій Гарагуц:
– Але ж перехрестя ганьби біля заправки WOG в Красноармійську пам’ятаєш? Це в тій поїздочці було, здається.
Ярема Галайда:
– Трохи далі WOGa. Поворот на Гришине)))
Валерій Гарагуц:
– Пам’ятаєш! Всі пам’ятають!
Валерій Гарагуц:
– Дякую за привітання!