Заїхали ми до одного містечка на Донбасі, а там… Мама дарагая! Сепарви, хоч греблю гати.

Мирняк типу бунтує.

Оточив нас зусібіч натовп п‘яно-конченого бидла.

Ну ми заскочили до адмінбудівлі одної й в глуху оборону стали.

Аж гульк! А одного нашого то і нема! Загубили! Так тікали, що і не помітили, куди він подівся!

Туди-сюди кинулись! Нема!

Аж тут Рагнар: «Так оно ж він стоїть! На вулиці!»

Ми до вікна! Точно стоїть такий у броніку чорному поверх білої сорочки, на пузі кобура з пістолетом метляється, руці на грудях схрестив і озирається з лицем пресвятого херувіма.

От точно, як на фотці фізіономія була, а навколо вирує сепарська вакханалія.

Капеееець!

Я такий:

– Рагнарич, ствол у вікно і щойно якась падлюка на отого нашого буддіста кинеться, вали її без усякого!

Рагнарові такі завдання, як візит до коханки. Зарядив, примостився, бдить!

Я хапаю телефон, набираю нашого друга, а сам же ж дивлюся, що воно буде. Бачу – бере і таким голосочком:

– Алло! Слушаю!

– Братан! Зараз, спокійно, без метушні, ідеш до машини, сідаєш і так само спокійно, без різких рухів, валиш звідси кварталів на два. Ми тебе прикриємо поки від‘їжджатимеш.

– Добре! Так і сдєлаю. Ага. Харашо!

Поклав слухавку до кишені, озирнувся навкруги й по діловому потопав до машини, а ми автоматними стволами його супроводжували, готові стріляти.

Сів, завів свій пепелац, і спокійненько так виїхав задки на дорогу, а там так само спокійненько покотився кудись в бік центра.

Фуууух!

Хвилин за п‘ять дзвоне:

– Я тут від‘їхав на два квартали, припаркувався. Вас чекатиму!

– Молодець!

Вічно ми з ним кудись та встрявали. Є що згадати.

З Днюхою, друже Валерій Гарагуц!

Ярема Галайда

Валерій Гарагуц:
– Все не зовсім так було, звичайно. Чомусь ти не згадав, що по поверненню на базу, свій пістолет розрядити сам не зміг, тебе просив. А автомат мій ти три дні ще тягав, бо я терміново поїхав до Дніпра.
Ярема Галайда:
– Та то таке 🙂 ))) Чесно кажучи не пам‘ятаю вже багато чого 🙂
Валерій Гарагуц:
– Але ж перехрестя ганьби біля заправки WOG в Красноармійську пам’ятаєш? Це в тій поїздочці було, здається.
Ярема Галайда:
– Трохи далі WOGa. Поворот на Гришине)))
Валерій Гарагуц:
– Пам’ятаєш! Всі пам’ятають!
Валерій Гарагуц:
– Дякую за привітання!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *