Одна історія…

Він обіцяв, що вернеться з війни,
Вона казала: «Буду я чекати!»
Його привезли в цинковій труні,
Вона його не стала зустрічати.

Він воював за спокій і за мир,
Пішов на фронт свідомо добровольцем,
Від кулі снайпера там смерть зустрів,
Із неба став для друзів охоронцем.

Село зустріло воїна в журбі,
Всі односельці стали на коліно,
Його везли у цинковій труні,
Від горя мати миттю почорніла.

Вона ішла не дивлячись у двір,
Уже в обіймах іншої людини,
Комбат крізь сльози не міг сказати слів,
Бійці у небо постріли пустили…

15.08.2021 р.
Ілля Манченко – «Вчитель»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *