Дивлюсь у арчер стриба зайчик,
Буває і хвостата навздогання.
І тут, і там командос хряки,
Тактично поле перебіга.
Ось сьомий рік іде ця дія,
Яка не зветься ще війна.
Сидиш і дивишся у зорі,
Такі далекі в висоті,
Такий весь світ у нас чудовий.
Але ж комусь не пояснить.
Бо хтось рішив тут кров пролити,
Бо хтось бажав нових земель.
Не буде «лапті» вже ніколи,
Братських відносин і пісень.
Хай кожен в світі чітко знає:
– Москаль – це ворог, окупант.
Щоб нам нащадки не сказали:
– Що безхребетні були там.
Невже забули грузи двісті,
Невже їх вклад то був дарма.
Що ці безглузді «шоу маски»
Вже ворога пуска в дома.
Це сором та ганьба рідненькі,
Давайте дружньо скажем: – Ні!
Бо ці «зелені охломони»,
Здадуть вкраїну без боїв.
Але ж козацького ми роду,
Але ж кипить у жилах кров.
Не дам приборкати свободу,
Не дам я ворогу земель!!!

12.09.2020 р.
Ігор Сірко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *