Літо швидко промайнуло
Мов та мить кудись гайнула
Листя стало так жовтіти
І чогось завжди хотіти….
Ми напевно зажурились
І самі собі вдивились
Що так літечка ждемо
А воно кудись пішло
Лише спогади лишились
І тепло кудись поділось
Ось така природа-мати
Нас хотіла здивувати
Але ми вже звикли дуже
Що на дворі осінь є
І вона вкриває все
Своїм золотом так сипле
І життя стає привітним…
Ірина Дрозд